Люди є різні, кожного дня все більше і більше у цьому переконуюся. Одні – високого зросту, інші – малі.

Одні – мудрі, другі – дурні. Це вже як Бог дав.

Але, це ще не все. Є ще люди німі, а є, які мають словесний понос.

Саме про останній термін ми і поговоримо у черговій статті на нашому блозі.

Почитавши заголовок статті, багато людей подумають, що ж той автор таке нове виписує, який ще словесний понос? Простого поносу інколи вистачає з вухами, а тут ще й якийсь новий. 🙂

Що ж таке словесний понос?

Це не понос, який виникає в людей, коли щось не те з’їдять, а іншими словами – людина забагато говорить.

Ідея написати цю статтю в мене виникнула, коли напереродні ваш автор після роботи вирішив сходити в супермаркет купити собі апельсинів і різних приколів.

Знав би я що така ситуація зі мною відбудеться, ніколи би не пішов, а сидів би дивився Букіних. 😀

Що сталося?

Діло було так. Прийшов я в супермаркет, накупив що треба, розраховуюся на касі і тут зустрічаю давнього знайомого, краще би я його не зустрічав.

Хлопчина такий вже від народження, що як насяде на вуха, то не відчепиться. Так він зробив і цього разу.

Ваш автор вдав що його не бачить, а той не вгамувався, а підійшов і каже: «Ти що мене не бачиш?». 😀

Хлопчина як насів на вуха і почалися питання: «Як тато, як мама, як вуйко, як пан П, як Stakeholder, як сусідка, …», що аж вуха почали в’янути.

В цей час я не думав як відповісти на питання хлопчини, а як би пошвидше втекти від нього. 😀

Я все розумію, краще спілкуватися з людьми, які підтримують розмову чим з німими. Останні ще ті, як нічого не скажеш, то так і будуть йти і дивитися на ворони. Скучно…. Аж спати захотілося.

Але, люди, які мають словесний понос – це торба. Я спробував перебити юнака і задав питання на кшталт: «Як він», натомість отримав відповідь: «Все по-старому». І знову пішло поїхало.

Коли вже люди навчаться елементарної ввічливості. Можливо я не хочу говорити зараз про всіх кого попало?

Інколи ще людей пробиває від алкоголю, як заведуться, то просто неможливо їх зупинити. 🙂

Приходять на п’янки тихими, а коли випивають то стають відвертими. Деколи цікаво їх послухати. Розказати можуть багато чого. 😀

Втік я від цього юнака зовсім просто, я сказав що нам не по дорозі, а насправді він якраз йшов туди де і мені було треба. Я скажу по секрету – я обійшов. 😀

Сьогоднішню статтю завершу словами: «Говорити треба, але, як і в усьому, треба мати міру».

Дякую за увагу!!!

Автор статті: Vorobus.