Вчора вашому автору разом із Jorgenom довелося побувати у сусідньому Тернополі.
Що ми там цікавого побачили, чи сподобалося нам місто, чи кинули ми копієчку на пам’ять читайте далі.
Свого часу мені вже доводилося бувати у цьому місті на Західній Україні, але щоб повністю його розгледіти ніяк не вистачало часу. І ось, вчора, нарешті така нагода трапилася.
Їхали ми в Тернопіль машиною, по дорозі, як не дивно, нічого особливого ми не побачили, тільки розсмішили нас даішники, які стояли на дорозі, де можна їхати 100 і більше і нікого не зупиняли.
Ми ще кепкували, що вони Vorobusa чекають. 🙂
По приїзді в Тернопіль, перше що нам і всім кидається в очі, так це велике озеро, яке розташоване майже у самому центрі цього міста.
Ми його відвідали, але це було згодом. А наша екскурсія розпочалася із вулиці Руської, яка являється основної вулицею міста.
На окраїни міста ми так особливо не йшли, а трималися ближче центра, щоб не заблукати. Та, ми таки заблукали і пана П з нами не було. 😀
Спершу ми відвідали місцевий футбольний стадіон «Нива», на якому грає однойменна команда.
Що сказати?
Страшнувата ця споруда, але що вже добре, там іде реконструкція і згодом стадіон набуде нового вигляду.
Одразу ж біля стадіону розташований парк Слави, у якому є багато пам’ятників героям війни, стоїть танк, БТР і «Родіна мать».
А потім ми заблукали.
Замість того, щоб піти в центр ми полізли шукати якийсь ще парк у сторону кінця міста. Там на нас чекали такі катакомби, що мені на деякий момент здалося, що я не в Тернополі, а десь в Лівії. 😀
На центральну вулицю ми таки вийшли, але втратили приблизно хвилин сорок дорогоцінного часу.
До центру ми вирішили їхати вже транспортом, а саме стареньким тролейбусом, якого у Львові не побачиш. У наступних статтях я розповім про поїздку ним.
І ось ми в центрі.
Вулички Тернополя не такі широчезні як, скажімо, в Києві, але ширші, ніж у Львові.
Йдемо ми йдемо, аж тут прикол.
Стоїть пам’ятник не знати кому, бо він був до нас задом.
Я з колегою давай вгадувати хто там буде?
Колега сказав, що це Франко, я – що це Чорновіл, бо ми знаходилися на вулиці саме Чорновола, а виявилося що це Пушкін. 😀
Дуже гарно в цьому місті на Театральній площі, парку імені Шевченка, бульварі Шевченка, а театр Тернополя вражає своєю архітектурою.
Шкода що у цей день в Тернополі не працювали фонтани. Як мені згодом пояснили місцеві мешканці, це викликано тим, що їх вмикають лише у вихідні дні.
Про кожен пам’ятник і церкву я говорити не буду, бо їх там багато (найприкольніший це пам’ятник птаху), а скажу краще цікавинку, що в Тернополі я побачив багато чорношкірих людей.
Та безумовно візитною карточкою міста є озеро, про яке я розповім вам, у наступній статті на нашому блозі.
На озері ми кинули копієчку, щоб згодом ще коли-небудь сюди повернутися.
Загалом, Тернопіль – місто невеличке, якщо добре захотіти, то його можна обійти так за години три, але файне. 🙂
Автор статті: Vorobus.
Бракує фоток…
фотки завтра будуть …
Ото халепа, заблукали, а мене з вами не було. Я троха любитель позаблукати 😆
Та Тернопіль просто супер місто!!!!!!!Ви забули ше сказати за нашу природу…всюдти дерева,алейки,кущі!В катедру сходили б!Оооо а ше приїхали б на Бам!Файний район!!! 😛 😛 8)