Як відомо, у честь свята Дня Конституції України весь робочий клас нашої країни отримав додаткові вихідні. Це добре, бо вже хотілося відпочити від одноманітних трудових буднів.

Цього разу Воробус з бандою вирішив відвідати знайомий мені, і не знайомий багатьом людям у моїй компанії, Джуринський водоспад.

Знаходиться він у Тернопільській області між селами Нирків і Нагіряни. Пригод у нас там було багато, але найбільше мені запам’ятався один водоспад на якому мені довелося побувати із моїми колегами. Назва його така цікава – «Дівочі сльози».

Що це за такий водоспад, чому він так називається, про те як ваш автор йшов до нього двома дорогами та багато іншого читайте далі.

Так сталося, що приїхали ми на Джуринський водоспад у неділю, посиділи, попили, поїли шашличків і так далі. На другий день вже по ідеї треба десь йти прогулятися.

Великий Джуринський водоспад мені вже не цікавий, бо я вже там був, а от водоспад з цікавою назвою мене за цікавив. «Дівочі сльози чи то жіночі сльози», я сперщу не зрозумів.

Йдемо ми компанією до нього, йдемо, по дорозі переходимо через річку, та і я собі думаю зараз вже той водоспадик буде. Тим більше, що одна жіночка сказала у нашій компанії, що до нього йти всього нічого, якихось хвилин 10-15.

Прикол у тому, що ми йшли вже годину і водоспадом навіть не пахло. Як сказав мені один юнак, що йшов біля мене: «Краще би чвертку пили і купалися у Джуринському водопаді».

У якийсь момент мені і ще кільком людям набридло йти і ми вирішили повернутися назад. 😀

Частину нашої групи таки знайшла згодом водоспад, але сам прикол у тому, що вони сказали, що ми не туди повернули. 🙂 Є набагато коротший шлях. 🙂

На пропозицію піти знову на водопад я щось не дуже хотів приставати, але все ж погодився.

Дійсно, іншою дорогою до нього йти з півгодини. І нема, що саме головне, нема ніяких хащів. 🙂

Можна спокійно йти і співати пісеньки. 😀

І ось ми на місці.

Він знаходиться на лівому березі річки під назвою Стрипа, поруч також можна побачити печеру ченця-відлюдника, а ще швидше статуї Божої Матері.

Одразу ж зрозуміло, що ці місця святі, а на рахунок назви я так і не знайшов його тлумачення. Серед моїх колег теж ніхто не знав, чому саме «Дівочі сльози».

Можливо тому, що стік у різних місцях нагадує сльози дівчат. 🙂

Я довго думати не став і вирішив у ньому скупатися. Відчуття просто неймовірні. Якби я мав подібний біля свого дому, це було би щось. Коли ви стаєте під водоспад, то ваше тіло так масує вода, що і до масажиста не треба йти. 🙂 Збоку є ще один потічок, на нього я сказав. Що можна голову мити. 🙂 Такий він приємний і повільненький.

Щоб ви мали більшу уяву як виглядає цей водоспад в реальності, пропоную подивитися наступне відео:

Автор статті: Vorobus.