Традиційно наприкінці року автор блогу підводить різноманітні підсумки. І хоч, цього не дуже то люблю робити, але приходиться. Таке вже життя. 😀

У сьогоднішній публікації будемо говорити про спорт, а саме про те, як для Воробуса пройшов футзальний рік.

Почалося наче все добре, багато бігав, грав на різноманітних змагань, навіть якісь медалі вигравав, але на одному із матчів любительської ліги у прикрому епізоді зазнав дуже важкої травми гомілкостопа .

Як наслідок, гіпс, милиці й три місяці без футболу. Дуже важко було мені спостерігати за тим, як грають інші у футбол. Але, такі вже реалії життя.

За футзалом дуже скучив і навіть, незважаючи на великий ризик таки вирішив взяти участь у змаганнях, які проходили на полях концерну «Електрон».

Наша команда там виступила не дуже то і вдало, Воробус не продемонстрував належної гри, а все через те, що до змагань після травми провів лише 1 тренування, в грі дискомфорт ще відчувався.

Люди казали, що я вар’ят тому що після травми одразу ж лізу в «рубку». На змаганнях же ніхто не дивиться, що ти після травми, щось тебе болить і так далі.

Як на мене, грати було великою помилкою, але досвід черговий для себе здобув. А людям після травми скажу, що в бій себе кидати не треба, бо можна ще гірше травмуватися. В першій же грі з командою «Нестле» у мене в’їхав гравець команди суперника і чудом знову не відправив Воробус на тривалі канікули.

Після змагань Воробус знову ж таки вирішив взяти паузу, як слід долікувати хворий гомілкостоп, і вже опісля почав бігати в залі із своїми друзями, знайомими й так далі.

На перших порах знову ж таки було важко звикнути до залу, але поради колег що треба грати у фіксаторі, жорсткіше ставити ногу при ударах допомагали і поступово боязнь знову травмуватися пройшла і ваш автор почав набирати форму.

З кожним тижнем фізичні дані ставали все кращим та кращими, і якщо на ногу робилися менші навантаження, то можна було прибавити в інших компонентах. Наприклад більше працювати в залі, зміцнювати м’язи й так далі.

Звісно, хотілося десь грати, на тій же області, але спершу був не готовий, тепер і пропозицій особливих нема. Та й отаке.

Минулої п’ятниці Воробус провів останній поєдинок у цьому році. Грали з колегами на інтерес, моя команда перемогла, а я продемонстрував досить таки не погану гру. Втоми практично не відчувалося, нога не боліла, тому залишалося лише стояти на воротах і просто відбивати потрібні м’ячі.

Як сказали мені мої колеги, твої матчі ще попереду.

Шкода, що рік завершується, попереду свята, пампухи, менше матчів, тому сподіваюся, що форму не втрачу і вже незабаром зможу взяти участь навіть в тих же змаганнях.

Хоча, наперед нічого казати не буду, час покаже.

P.S. Користуючись нагодою висловлюю подяку таким людям як: Мар’ян, Тарас, Старенький, Іван за поради та моральну підтримку.

Автор статті: Vorobus.