Вчорашній день для Воробуса видався дуже і дуже цікавим. А все тому що ваш автор вирішив згадати молодість і відправився разом із колегами на полювання за автографами футболістів.

Давненько я цього не робив.

Хто не в курсі що за автографи скажу, що вже сьогодні 17 лютого у рамках 1/8 фіналу футбольної Ліги Чемпіонів між собою зіграють український Шахтар та німецька Баварія.

Все-таки, що не кажіть, а не кожного дня до міста Лева приїздить топова команда світу.

То ж, Ігор Воробус з радістю прийняв пропозицію колеги та поїхав збирати так звані підписи.

Так і думали, що біля готелю «Леополіс» нам нічого не світить, то ж вирішили зустріти німецьку бундес-машину в львівському аеропорті.

Таких як ми було теж не мало, тому близько 17 години 45 хвилин біля нового терміналу вишикувалася величезна черга.

Журналісти, фани, діти…

Гравці Баварії почали йти, а люди хто міг просили в них автографи, а також хотіли зробити фото напам’ять.

І тут я зрозумів що таке зіркова хвороба.

Чесно признаюся, був не в захваті від зірок футболу. Невже тому ж таки Ноєру чи Робену важко зупинитися на 5-ть хвилин і роздати людям автографи?

А вони мали в одному місці своїх фанів. Совісті у них “нуль”. Взяли каву, обернулися до всіх одним місцем або ж просто сховалися в салоні «баса».

Себе мені не шкода, бо Воробусу начхати, а от дітей…. Вони більше години стояли на морозі і казали слова: «Мануель, пліз…».

Та, не все такі як Ноєр, Алонсо чи Робен. Були і нормальні, такі як: Гьотце, Швайнштайгер, Рафінья тощо.

Час минав і ми вирішили зловити футболістів вже біля готелю. Швидко сіли в авто і за мить ми вже у центрі. Бачили б ви скільки там було людей.

Розуміючи що там без шансів, подалися з колегою в торговельну галерею – «Опера Пасаж». Саме там мала відбутися прес-конференція головного тренера Баварії – Гвардйоли та двох гравців німецької машини – Роберта Левандовськи та Маріо Гьотце.

«Коуч» німців запізнився на одну годину, а коли прийшов таки, то стався казус. Любителі автографів чекали на одному вході, а він зайшов через запасний.

Як виявиться згодом, Воробус був біля Пепа майже перший і не дивно, що фото напам’ять та взяти автограф таки вдалося. Гвардйола також вимахувався, але Ігор Воробус бурмочучи все по-українськи таки випросив у нього підпис.

Буде мій друг мати до колекції.

Розсмішив мене також той факт, що ліфт, на який чекав тренер Баварії ніяк не хотів відчинятися. Це вам не Німеччина, а Україна. Прийдеться «містер» і почекати.

З гравцями було більш проблематично. Вони були дуже «діловими» і в носі мали фанатів.

Висновок? Краще з дівчатами знайомитися в торговельній галереї, чим чекати на зірок футболу.

Додому поверталися під враженнями, адже не так як автографи, а просто було цікаво подивитися на зірок світового футболу.

Завтра буде матч і лише він розставить всі крапки над «і»: хто лише ганяє понти, а хто просто перемагає.

P.S. Друг розповідав, що коли ми стояли в очікуванні тренера Баварії, то до нього підійшов охоронець і запитав наступне, цитую: «А хто ви такі? Ми вас бачили і в аеропорті, і біля готелю, і тут…». 😀

Виходить ми теж не менш популярні. 😀

Автор статті: Vorobus.