Підсумки 14 березня 2022.

А що я робила б сьогодні, якби не війна? Кожен з нас, мабуть, щось собі планував на тиждень, місяць чи кілька місяців вперед.

Ми, наприклад, збиралися покласти в коридорі та кухні лінолеум, пофарбувати віконні грати, купити нову кухонну плиту. Я хотіла зробити під вікнами клумби і… взяти додому кота. Вже навіть поставила в закладки кілька сайтів з котячими товарами. Вже навіть приблизно порахувала перші витрати. Але… з 24 лютого все пішло під хвіст нашому майбутньому пухнастому члену родини.
Сьогодні вночі була найдовша повітряна тривога за весь період війни – 5 годин. О 2-й ночі мене розбудила сирена з додатку “Тривога” на телефоні. Вимкнула сповіщення, спимо далі (місце у квартирі відносно безпечне). Тільки о 7-й прийшло повідомлення про відбій. Навіть не уявляю, як працюють люди, які всю ніч просиділи у сховищі, а вранці пішли на роботу. Так, зараз багато хто скаже, що військовим, які нас захищають, в 100500 разів важче. Звісно, важче. Це навіть не обговорюється. Але я кажу виключно за цивільних.

Продовжую пошуки роботи. Якщо не пощастить з основним профілем діяльності, спробую себе у чомусь новенькому. Чому б і ні. Може, дрімає у мені якийсь прихований талант, про який я навіть не здогадуюсь. Бажано знайти щось дистанційне. За багато років я настільки звикла до такого формату роботи, що офіс розглядаю лише у зовсім крайньому випадку.
Ввечері знову повітряна тривога. На цей раз переміщуємося в коридор, бо робочі місця просто поруч з вікнами – у небезпечній зоні. Несу табуретку з кухні, бо невідомо, скільки часу пройде до відбою. Поглядом перечіпаюсь через газетку-агітку ще з часів передвиборчої кампанії минулого чи навіть позаминулого року. Лишила собі для господарчих потреб. Автор статті на першій сторінці, мабуть, навіть не здогадувався, наскільки глибоко він помилявся у своїх прогнозах, адже передбачити тоді, що Львів стане надійним тиловим містом з потужним волонтерським рухом під час російсько-української війни, не міг ніхто.

Зараз змінюється все і всі: люди, долі, пріоритети. Ще вчора ти обирав візерунок лінолеуму і прикольне прізвисько для кота, а сьогодні головне завдання-мінімум для багатьох – просто вижити. Завдання-максимум – перемогти рашистів. До наближення перемоги, яка неодмінно буде нашою, долучитися може і має кожен. Варіантів, як це зробити, безліч: зі зброєю в руках, фінансово, інформаційно, допомагаючи іншим, на власному робочому місці. Обирайте свій “стиль” боротьби і об’єднуйтесь з однодумцями. Бо ми сильні лише тоді, коли єдині.

З нами Бог і ЗСУ, тому ми 100 % переможемо! Дякую всім, хто зараз захищає нас від рашистських загарбників!