Незважаючи на різні обставини, які зараз є у нашому з вами житті, цього достатньо таки теплого літа мені вдалося зробити декілька вилазок в гори. Однією із вершин, де вдалося побувати став Горган-Ілемський. Напевно нема такого місця окрім гори Параски, де я частіше бував чим на хребті Аршиця.

Хто знає мене давно, ті напевно читали про пригоди Ігоря Воробуса коли я з компанією шукали озера Аршиці, потім літак, блукали, три дні не могли вийти з лісу. Це вже зараз всі маршрути марковані, все є на картах, навігаціях, а тоді в далекому 2015-2016 році ми лише приблизно знали координати того ж таки озера Забутого. Саме про нього і буде мова у черговому пості на блозі, який ви зараз читаєте.

Перебуваючи у Мислівці й робивши сходження на Горган-Ілемський, мені в голову прийшла думка рівно через 8 років знову відвідати озеро Верхове, або як його люблять називати місцеві – Забуте.

Цікаво було глянути що тут змінилося з часів, коли тут стався трагічний випадок. Справа в тому, що колись тут блогер із Одеси Максим із колегами вирішили влаштувати знімання шоу «Дім на дереві». Суть його була як у всім відомому «Останньому Герої» – різні люди як віку, так статі мали виживати в лісі й збудувати будиночок на дереві. Згодом це шоу забанили так виглядає через несанкціоновану вирубку дерев, а її головний творець так розстроївся, що приїхав на Забуте і зробив акт суїциду. Дивина та й годі…

Зараз знайти озеро не так вже й важко. Те, що через нього йде маршрут на Горган – це одне, але й до нього можна сміливо йти. По маркованій дорозі, яка веде на Яйко-Ілемське й завершується для транспорту треба різко повернути ліворуч. По дорозі ви маєте перетнути річку й стежками піднятися вгору. Вже далі ви побачите вказівники до озера. По часу дорога до Забутого вам займе не більше 2 годин.

Саме ж озеро, як і в 2016 оміліло. Не здивувався, адже літо 2024 було дуже сухим.

Що одразу ж кинулося в очі, так це класна альтанка, яку тут збудували. Вже ні дощ, ні сніг не завада аби посидіти тут.

На дереві, де колись пробували конструювати будиночок залишилися лише конструкції. А ще не очікувано вище озера ми знайшли декілька білих грибів. Вже згодом ввечері ми їх класно готували на вогні.

Прощаємося з озером, сподіваюся не на довго, адже сюди ще колись знову повернуся. Чомусь мені воно більше нагадує містику ніж те ж Аршиця чи Росохан. Напевно тому, що сюди ходить мало людей.

До речі, на Горган-Ілемський звідси також можна йти. Спеціальні червоні цятки на деревах виведуть вас на нормальний маршрут, який простягається з Німецької полонини.

Автор статті: Vorobus.