18.04.2019 р. 
Рівно п’ять років не був ваш автор на Левандівському озері. Як зараз пам’ятаю, що вперше з цією водоймою я познайомився у 2014 році й тоді ще мені там хотіли дати тягла місцеві дядьки.
Не сподобалося тоді їм те, чому я це все фотографую. Довго пояснював телепням, що хочу висвітлювати наше місто, а не робити світлини як вони розпивають оковиту на лавочці.
Читати далі...
Воробус відвідав озеро на Леванідвці
Рівно п’ять років не був ваш автор на Левандівському озері. Як зараз пам’ятаю, що вперше з цією водоймою я познайомився у 2014 році й тоді ще мені там хотіли дати тягла місцеві дядьки.
Не сподобалося тоді їм те, чому я це все фотографую. Довго пояснював телепням, що хочу висвітлювати наше місто, а не робити світлини як вони розпивають оковиту на лавочці.
Читати далі...
Ну, і власне, пропоную переглянути фотогалерею з урочища Бубнище. Саме там розташовані такі популярні серед туристів Скелі Довбуша. Як вони тут утворилися, відомо лише Господу Богу.
Черговий робочий тиждень розпочався й сьогодні не буду обтяжувати наших читачів проблемами. І так нудить від цього всього. Думаю що краще таки поговорити за відпочинок.
Вчора ваш автор вирішив не сидіти вдома, а спонтанно відгукнувся на пропозицію хорошого приятеля Володимира з’їздити за маршрутом Львів – Гошівський монастир-скелі Довбуша- Моршин-Львів.
П’ятниця, завершується черговий робочий день, а з ним і тиждень. Якщо бути відвертим, то час летить дуже стрімко. Не встигла прийти зима, як вже на зміну їй прийшла весна – тепла пора року.
Черговий день триває, а з ним і розпочався новий робочий тиждень. Само собою, що продовжує свою роботу й блог Воробуса. Поки я живу, то й будуть з’являтися нові публікації.
Про що будемо говорити сьогодні? У даній публікації розповім про те, як Воробусу довелося побувати гідом. Ніколи б не міг подумати, що побуду у ролі екскурсовода.
Продовжую розповідати про нашу подорож у Вроцлав. День другий ми завершили на тому, що в гості до Воробуса й компанії завітав друг із міста Рівне.
Продовжую розповідати про нашу поїздку у Вроцлав. Минулу розповідь я завершив на тому, що після не тривалого перельоту й пригод вже у Польщі, ми таки поселилися в хостел, повечеряли й лягли спати. Попереду на нас очікував дуже веселий день.
Прокинулися ми дуже рано. Треба було думати як поснідати. Зрештою, тягнути бика за рога ми не стали й пішли гуляти містом. Бути за кордоном і не зайти у фастфуди, то не бути за кордоном.
Вроцлав – одне з найбільших міст Польщі, яке було засновано ще у 10 столітті нашої ери.
Місто гномів, університетів, річки в центрі міста, пирогів, пива й не лише. Недаремно кажуть, що після відвідин Кракова, Варшави чи Закопане тут вартує побувати.
Вихідні тривають й настав час порадувати наших читачів новими публікаціями, а сьогодні, до слова, вони будуть про туризм.
Як відомо, буквально нещодавно ваш автор з друзями знову подорожував Європою. У польське місто Вроцлав ми планували поїхати давно. Ще у 2018 була по кроках розписана ця поїздка. Єдине що залишалося, так це узгодити всі фінансові питання.
Київ – столиця нашої держави. Місто, в якому ваш автор та й більшість читачів нашого блогу бувала неодноразово, але щоразу сюди повертатися цікаво.
Особисто я завжди знаходжу для себе щось нове. Як не Дніпро, то Золоті Ворота, як не Майдан Незалежності, то Маріїнський парк і так далі.