9.05.2019 р. 
Не думав що після літака, який впав на хребті Аршиця у мене виникне бажання ще щось шукати. Чи то я старію, чи просто стає не цікаво, але факт залишається фактом.
Проте, розумію, що ніколи в цьому житті не треба казати ніколи. Якої б це сфери життя не стосувалося: кохання, побуту, подорожей і так далі.
Читати далі...
Як Воробус і компанія шукали Обавський камінь
Не думав що після літака, який впав на хребті Аршиця у мене виникне бажання ще щось шукати. Чи то я старію, чи просто стає не цікаво, але факт залишається фактом.
Проте, розумію, що ніколи в цьому житті не треба казати ніколи. Якої б це сфери життя не стосувалося: кохання, побуту, подорожей і так далі.
Читати далі...
Незважаючи на те, що на вихідних була погана погода, Ігоря Воробуса це не злякало. Я приєднався до компанії, взяли автомобіль й вирушили у пошуках пригод.
Має Воробус трохи часу, тому поділюся своїми домислами на одну тему.
Нещодавно мені вдалося здійснити подорож черговими містами Європи. Буквально за два дні я відвідав столиці Угорщини та Австрії – Будапешт та Відень, відповідно.
Рівно п’ять років не був ваш автор на Левандівському озері. Як зараз пам’ятаю, що вперше з цією водоймою я познайомився у 2014 році й тоді ще мені там хотіли дати тягла місцеві дядьки.
Не сподобалося тоді їм те, чому я це все фотографую. Довго пояснював телепням, що хочу висвітлювати наше місто, а не робити світлини як вони розпивають оковиту на лавочці.
Ну, і власне, пропоную переглянути фотогалерею з урочища Бубнище. Саме там розташовані такі популярні серед туристів Скелі Довбуша. Як вони тут утворилися, відомо лише Господу Богу.
Черговий робочий тиждень розпочався й сьогодні не буду обтяжувати наших читачів проблемами. І так нудить від цього всього. Думаю що краще таки поговорити за відпочинок.
Вчора ваш автор вирішив не сидіти вдома, а спонтанно відгукнувся на пропозицію хорошого приятеля Володимира з’їздити за маршрутом Львів – Гошівський монастир-скелі Довбуша- Моршин-Львів.
П’ятниця, завершується черговий робочий день, а з ним і тиждень. Якщо бути відвертим, то час летить дуже стрімко. Не встигла прийти зима, як вже на зміну їй прийшла весна – тепла пора року.
Черговий день триває, а з ним і розпочався новий робочий тиждень. Само собою, що продовжує свою роботу й блог Воробуса. Поки я живу, то й будуть з’являтися нові публікації.
Про що будемо говорити сьогодні? У даній публікації розповім про те, як Воробусу довелося побувати гідом. Ніколи б не міг подумати, що побуду у ролі екскурсовода.
Продовжую розповідати про нашу подорож у Вроцлав. День другий ми завершили на тому, що в гості до Воробуса й компанії завітав друг із міста Рівне.
Продовжую розповідати про нашу поїздку у Вроцлав. Минулу розповідь я завершив на тому, що після не тривалого перельоту й пригод вже у Польщі, ми таки поселилися в хостел, повечеряли й лягли спати. Попереду на нас очікував дуже веселий день.
Прокинулися ми дуже рано. Треба було думати як поснідати. Зрештою, тягнути бика за рога ми не стали й пішли гуляти містом. Бути за кордоном і не зайти у фастфуди, то не бути за кордоном.