21.06.2017 р. 
Хто з вас, читачі блогу, любить дивитися фільми? Думаю таких є багато. Та й Воробус не буде лукавити коли скаже, що також інколи щось передивляється.
Як ви, мабуть, здогадалися, сьогодні мова піде про рубрику «Фільми та телепередачі». А все тому, що від завтрашнього дня в Україні стартує фестиваль європейського кіно.
Читати далі...
Запрошуємо на перегляд фільмів у Львівську обласну науково-педагогічну бібліотеку
Хто з вас, читачі блогу, любить дивитися фільми? Думаю таких є багато. Та й Воробус не буде лукавити коли скаже, що також інколи щось передивляється.
Як ви, мабуть, здогадалися, сьогодні мова піде про рубрику «Фільми та телепередачі». А все тому, що від завтрашнього дня в Україні стартує фестиваль європейського кіно.
Читати далі...
Літо – пора відпусток, відпочинку та й зрештою цікавих гірських походів. Не буду лукавити, коли скажу, що вже незабаром ваш покірний вирушить у чергові походи.
Має бути дуже цікаво, а поки що розповім про одне із цікавих місць куди дійсно вартує завітати.
Давненько ваш покірний не переглядав нових фільмів. То часу не вистачає, то нічого що вартує моєї уваги не було у прокаті.
Та, як завжди кажу свою улюблену фразу: «Так завжди не буде…».
Настав час і Воробусу сходити в кіно.
Його назва – «Пірати Карибського моря. Мерці казок не розповідають».
Дощ припинився і ми пішли далі.
Дійшли до роздоріжжя й побачили, що у порівнянні з минулим роком на початку маршруту на гору Ключ встановили табличку, яка сповіщає про те куди йти.
Нарешті наступили вихідні, а це означає, що можна як слід відпочити від трудових буднів. Все лише розпочинається. Мова іде про літо.
Дивився на прогноз погоди, так от він на суботу та неділю досить таки сприятливий. Тому, не те що можна, а треба кудись їхати. Як варіант, похід в гори.
І знову про справи гірські. Як наші читачі вже зауважили, що останнім часом автор багато пише саме про екстремальний вид відпочинку. А ним, беззаперечно є похід в гори.
Інколи виходить там спати у наметах, а коли щастить, то можна потрапити й у колибу. Щоправда, ще треба знати де вони знаходяться.
Так от, саме блог Воробуса і готовий вам у цьому допомогти в продовженні рубрики «колиби в Карптах».
Третій день нашого походу Мармароським масивом розпочався із того, що ми прокинулися в недобудованому будиночку.
Саме там минула наша ніч. Незважаючи на те, що спати на підлозі було твердо, але принаймні було тепліше чим у наметі. Все-таки, на вулиці не липень місяць.
Другий день походу Мармароським масивом розпочався із того, що я прокинувся з самого ранку й з колегою Орестом попрямували знову до прикордонників з надією отримати бажаний дозвіл на проходження україно-румунським кордоном.
Чекали ми довго, але на цей раз її величність фортуна була привітнішою. На зміні чергувала інша жіночка, вона досить швидко глянула чи наші документи й за мить ми отримали такий бажаний дозвіл.
Це означало, що найближчі два дні ми могли присвятити підняттю на вершину під назвою Піп Іван Мармароський.
Травневі вихідні завершилися й таке враження, що від цієї ліні вже нікуди не втечеш, адже попереду нові вихідні й можна буде знову як слід відпочити.
Це буде потім, а поки що розповім про подорожі в яких за ці дні вдалося побувати. Розпочнемо, звісно, що із Мармаросів.
Подорож на кордон Румунії планував вже давно. В горах, близьких біля Львова бував вже не один раз і хотілося чогось новенького.
Вчора вашому автору вдалося в черговий раз вибратися в гори й відвідати цікаву вершину на якій бував вперше якраз минулого року. Тоді, пригадую, були проблеми з тим як її знайти, але все ж здоровий глузд та мудра голова допомогли її знайти.
Минув рік, наступив 2017 і вже з іншою компанією Ігор Воробус піднявся на вершину, висота якої складає 927 метри над рівнем моря.