Ну, і обіцяна завершальна третя частина розповіді про похід Воробуса і компанії на гору Парашка.
Минулу розповідь я завершив на тому, що ми вийшли з лісу, потрапили у туман й не знали як йти далі. Вершини то ж не було помітно.
І тут в нагоді нам пригодився навігатор, який Орест дістав з кишені. Звісно, можна було би вершину гори Парашка знайти і без нього, адже приблизно знали де вона знаходиться, але якщо вже був в наявності навігатор, то чого б і ним не скористатися.
Істотно похолодало…
Читати далі...
31.03.2017 р. 
Продовжуємо …
Отже, після того, як ми зайшли у колибу та попили гарячого чаю, зрозуміли, що довго затримуватися тут не варто.
Її круто продувало і треба було або палити вогнище, або ж продовжувати свій шлях на гору.
Читати далі...
Нарешті у Воробуса є вільний час, то ж вже зараз можу розпочати опис нещодавнього походу на вершини: Хом’як та Синяк.
Автор переважно ходить в гори влітку або ж восени й аж ніяк не взимку. Для цього і спорядження треба мати відповідне та й іти треба довше. Снігу ж то багатенько навкруги.
Проте, все в житті міняється і побажання Воробуса також. Щось мене цього року пробило лазити на вершини саме тоді, коли лежить сніг.
Погода потрохи стабілізувалася, а це означає, що вже не буде набридливих снігопадів.
Ну, хіба що взяти й поїхати в гори. Там інколи бувають різноманітні сюрпризи, як скажімо, минулих вихідних, коли вашого автора й компанію зустрів рясний снігопад.
Добре, що вдалося спуститися вниз. Могло бути й значно гірше.
Продовжуємо робити віртуальний тур на вершини Хом’як та Синяк.
Розташовані вони фактично поруч недалеко від сіл Поляниця і Татарів в Українських Карпатах, масив Горгани.
Висота Синяка – 1665 метри. З вершини відкривається чудовий вид на сусідні вершини: Довбушанка, Явірник, а також безумовно на гірськолижний курорт Буковель.
Вчора Воробус і компанія вкотре побували в горах. На цей раз ми не їздили кататися на лижах чи просто їсти шашлики, а здійснили екстремальний похід на вершини: Хом'як та Синяк.
Сходження видалося дуже й дуже цікавим, адже опісля погожої погоди внизу вже на вершинах на нас очікувала справжня завірюха.
Дійшло навіть до того, що прийшлося спускатися вниз з ліхтариками.
Черговий день підійшов до завершення. Видався він для вашого автора дуже й дуже напруженим.
В принципі нічого нового. Хочеться усюди встигнути й все побачити. Думаю, що вже на вихідних вдасться кудись вибратися.
А поки, коли є вільний час спробую повеселити наших читачів добіркою анекдотів.
Будуть вони правда трохи «пошлими», але таке вже наше життя, що інколи й таке хочеться почути.
Отже, поїхали…
Продовжуємо розповідати про цікаві туристичні місця України й сьогодні відправляємося на масив Свидовець. Хто не знає де це, скажу що це район гірськолижного курорту Драгобрат, куди кожного їздить велика кількість туристів.
Саме там розташована популярна серед туристів вершина – Близниця. Якщо точніше, то їх є дві: висота першої складає – 1883 метри, другої – 1872 метри над рівнем моря.
Продовжую розповідати про колиби в Карпатах. Дехто мені дорікає, що цього робити не треба адже з часом люд почне туди ходити й все зламає.
На що відповім, що сподіваюся до таких крайнощів не дійде. Колиби для того й будуються аби туристи сюди приходили, ховалися від дощу чи просто могли переночувати.
Не сказав би що хатинка під горою Парашка аж така прекрасна, як, скажімо, на полонині Плісце. Тим не менше, вона має право на життя.
12 березня Ігор Воробус та два його приятелі: Орест та Геник здійснили зимовий похід на гору Парашка, яка знаходиться неподалік міста Сколе.
Висота цієї вершини -1268 метри на рівнем моря. Йти сюди можна з таких населених пунктів як: Корчин, Сколе та Коростів. Головне мати бажання й не боятися екстриму.
А він, до слова, в день нашої подорожі був. Екстрим ми відчули приблизно на половині дороги, коли почав падати рясний сніг й замітав стежки.