13.05.2017 р. 
Нарешті наступили такі бажані вихідні. Хоча, на цей раз їх буде значно менше чим в останні два тижні. А все тому, що сьогодні багато хто відробляв за травневі свята й лише зараз прийшов додому.
Вашого автора це також стосувалося. Тим не менше, таки вдалося в цей день суботи ще й зіграти футзальний поєдинок у рамках гранд ліги міста Львова, де виступає команда «Нові імена».
Читати далі...
Про повернення у спорт, болі у спині та дивакуватість людей
Нарешті наступили такі бажані вихідні. Хоча, на цей раз їх буде значно менше чим в останні два тижні. А все тому, що сьогодні багато хто відробляв за травневі свята й лише зараз прийшов додому.
Вашого автора це також стосувалося. Тим не менше, таки вдалося в цей день суботи ще й зіграти футзальний поєдинок у рамках гранд ліги міста Львова, де виступає команда «Нові імена».
Читати далі...
А далі трохи філософії.
Як наші читачі вже знають, інколи мене на неї пробиває. На цей раз будемо говорити про початок нового футзального сезону, втому від подорожей і лимон.
Ще на початку сьогоднішнього дня писав про те, що у мене щось нічого не вдається. Буду мати на майбутнє урок, що в такому випадку треба просто все залишати і йти додому лягати спати.
Але, це буде наступного разу, а поки в Ігоря Воробуса був веселий день. Ще зранку відчув що щось не так, адже коли виходив з хати на роботу, то мене зустрів чорний кіт, який ніяк не хотів мене відпускати.
Черговий день наступив і сьогодні буде трохи філософії від Воробуса, адже буду роздумувати над темами, які мене зараз турбують.
Отже, перш за все скажу, що настрою як такого у мене сьогодні нема.
Черговий день наступив, нарешті п’ятниця, а це означає, що ще кілька годин і наступлять вихідні.
Вирішив не писати на серйозні теми, а, як завжди, останнім часом побути філософом.
Тому, нижче напишу про те, про що зараз думаю і планую робити.
Середа, свого роду середина робочого тижня й вашого автора пробило на філософію. Інколи таке у мене буває.
Вже, традиційно, розповім про те, що мене хвилює в даний момент.
Отже, нарешті наступила весна. Не люблю я холоду, тому тепла погода й сонечко, зокрема, це для мене як бальзам на душу. Люблю коли можна вже не одягати теплі набридливі куртки, а можна взяти светрик, мешти й собі спацерувати.
Черговий день завершився…
Останні місяці для вашого автора так швидко минають, що інколи собі думаю, а що ж буде далі. Тим не менше, коли є чим зайнятися, то й дурні думки з голови вилітають.
Думав сьогодні написати про дві цікаві теми, навіть зібрав багато інформації по них, але схоже на те, що це вже буде завтра.
Зараз же буде чергова порція роздумів.
Розпочнемо із буденності.
Черговий день, а з ним і робочий тиждень розпочався. І варто сказати, що розпочався він з поганої погоди.
Як же вона дістала вашого автора. Виходиш на вулицю й не знаєш, а що ж очікувати далі.
От і сьогодні збираюся на роботу, глянув у вікно та на термометр, що стоїть на вулиці. Виявляється показує -1 градус, плюс до цього всього падає сніг з дощем.
А над вечір суботи трохи гумору. Сумувати нема коли, навіть незважаючи на те, що падає рясний дощ і вийти як так кудись нема.
Ну, хіба що зателефонувати колегам та покликати їх на пиво. Але ж вас можуть не відпустити дівчата чи навіть більше жінки. Їм також треба приділяти увагу.
Давненько на цьому блозі нічого не писала людина, яка назвала себе – kosmonavt. Хоча, й не дуже то багато постів було написано цією особою. Всього лише два й то вони були минулого року й стосувалися вони теми картоплі.
Чесно скажу думав більше нічого не буде, але читач блогу буквально вчора прислав нову історію.