“Я тобі не вірю”, “ти жалюгідний”, “ти лайно”, “коли ж ти здохнеш?”, “чи не пішов би ти…?”, - ці фрази та багато інших,іноді, хочеться сказати прямо в лице, але як правило всі вони залишаються тільки в нашій голові. Факт того що ці фрази є не сказаними дуже часто залишає нас в програшній позиції, як в конфлікті, так просто у відносинах з іншими людьми.
Це звичайно не весело, і дуже часто сам факт “замовчування” своєї критичної думки робить нам більше шкоди, ніж варіант озвучення своєї позиції.
Читати далі...
26.11.2016 р. 
Зараз чую багато нарікань на те, що живеться нам так вже погано, хочеться кращого й так далі.
Воно то так, прагнемо жити за європейськими стандартами. Але, якщо попитати старших людей що вони про це все думають, то розумієш що не все так погано у нашому з вами домі як здається.
Жити є де, спати також, їсти можна все що захочеш. А колись то такого й не було, особливо в часи голодомору.
А був він в Україні тричі: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 роках.
Читати далі...
Як відомо, завтра у місті Лева відбудеться завершальний поєдинок групового етапу Ліги Європи. У рамках 5-ого туру в гості до донецького Шахтаря приїде турецький клуб Коньяспор.
Вже традиційно напередодні матчів євро кубків у місті Лева, Ігор Воробус з колегою ходить зустрічати команду-гостей.
Цього разу ми традиції не зрадили й пішли під готель «Леополіс». Саме там живуть турецькі футболісти.
Сьогодні виповнюється рівно три роки від того часу, коли розпочалася революція Гідності, яка згодом кардинально змінить наше життя.
Саме в день 21 листопада у багатьох містах України проходили заходи присвячені саме цій події.
Львів не став виключенням. І само собою Ігор Воробус хоч на декілька хвилин, але таки завітав на площу перед пам’ятнику Тарасу Шевченку щоб разом з іншими людьми взяти участь у так званому «Молитовному Майдані».
Досить часто чую від людей, що їм сняться різноманітні сни. Бувають вони як погані, так і хороші.
Але, звідки вони беруться? Інколи щось таке як присниться, то прокидаєшся і думаєш, а може це було насправді?
У сьогоднішній публікації спробую знову побавитись у філософа та проаналізувати звідки ж беруться сни і чому ми там бачимо певну когорту людей.
Понеділок наступив, а це означає, що наступив і черговий робочий тиждень.
Головна подія сьогоднішнього дня – це погода. Кого лише не зустрічаю – всі лише й бідкаються що холодно, багато снігу, неможливо потрапити на роботу, транспорт не їздить і так далі.
Чесно вам скажу, читачі блогу, після вчорашньої подорожі в Червоноград, мені вже нічого не страшне. Це було щось.
Минуло вже повних чотири дні від того часу, як Воробус мав зустріч із загадковою бабусею на вулиці.
Я тоді так налякався, що взагалі перестав вживати алкоголь. День народження, іменини, обрання президента США тощо. На мене вже нічого не діє, адже досі згадую слова злісної старої.
Хто не в курсі, то тим людям ще раз розповім історію.
Велика кількість людей дуже не любить коли зникає тепло й наступає холод. Воробус не є виключенням.
Справа у тому, що при хорошій погоді можна після роботи й на природу піти, побігати, позайматися спортом, погуляти з друзями. А коли холодно, то це вже фактично не зробиш.
Як варіант йти в генделик, але й пити не хочеться, а так просто посидіти, поїсти можна й вдома.
Воробус не часто пише на політичні теми, але на завершення цього дня середи спробує й по ній щось сказати. Та чому б і ні? Тим більше, що настрій для цього є.
Думаю не важко здогадатися, що мова піде про вчорашній вибори у США де досить таки сенсаційно Трамп переміг Хіларі Клінтон.
Черговий день завершується, Воробус останнім часом пише мало, бо просто не встигає оновлювати ресурс, але буду старатися в найближчі дні це робити краще.
Тем для розмов є, як завжди, багато, тому не гаймо часу, а поїхали.
І перше про що розповім, так це про дивний випадок, який трапився з вашим автором вчора вночі.