На північно-східній околиці Львова, яка формально належить до міста, розташований досить унікальний район, який має назву Кривчиці. Фактично це є село, бо по вулицях там бігають кури та гуси, а ланцюгові пси дають про себе знати при появі велосипедиста або якоїсь заблукалої людини. Місцеве населення тут веде натуральне господарство на своїх подвір’ях.

Але в закутку цієї місцини, в «апендициті», який сформувався Знесенсько-Кривчицькою колією та контурами Кайзервальду, можна побачити унікальний кавальчик міста, який отримав назву «Професорська колонія». Ця назва відноситься до пари кварталів, які сховалися в лабіринтах Кривчиць.

Наприкінці XVIII століття, коли територія Львова починає виходити за межі своїх середньовічних мурів, його передмістя поступово стають частиною міста. На межі ХІХ–ХХ століть в Англії зароджується практика створення передмість-садів, через що виникають цілі райони особняків та віл. Не обійшла ця практика і наш древній Львів. Так у Львові постають Новий Львів, Новий Світ, Професорська колонія та інші.

Відмітною рисою Професорської колонії являються її бруковані вулиці. Чітко поділені на проїжджу частину і тротуари, чим відрізняється від більшості грунтових доріг у Кривчицях. Ці вулички невеликі, але мають характерну ознаку – ширина пішохідних тротуарів за своїм розміром не відрізняється від проїжджої частини, на якій ледве вміщається автомашина середнього розміру. Такої картини Ви більше нігде не побачите у Львові.

По тихих і спокійних вуличках Професорської колонії на протязі десяти хвилин може проїхати заледве один автомобіль та пройти 3-4 пішоходи. Квартали цього району проектували архітектори-урбаністи, яких втомив гамір великого міста.

Центральною вулицею Професорської колонії вважається вулиця Ніщинського, яка нічим не відрізняється від інших вулиць, хіба що тільки трохи ширша від них. Між Кайзервальдом і Професорською колонією проходить петля залізничної колії, яка служить таким собі умовним кордоном.

Чи сподобається вам цей район? Безумовно. Він також подобається сучасним багатіям, які за останній час почали масово заселяти усі варті уваги закутки Львова. Вирішувати вам, чи складати їм компанію. Але якщо ви прийняли таке рішення, то не поступайте так, як вони. Не малюйте фасади будинку у ядучі кольори і не вирубуйте дерев навколо будівлі. Ви ніяким чином не зможете на декількох квадратних метрах прибудинкової території влаштувати поле для гольфу, а яскраві кольори фасадів помітно програють квітучим кущам бузку та витонченому запаху троянд.

Автор статті: Архіваріус.