Ця зустріч напрошувалася давно, бо не може так бути, що люди один одного візуально знають, а до реальності ніяк не дійде.

Знаю, читачі блогу, зараз скажуть що Воробус робить довгі вступи, де у них пише мемуари про теми буття. Цього разу подібного робити не буду, а скажу що сьогодні мені довелося звести двох неперевершених блогерів – Ольгу Врублі та вічно підступного ПВСа.

Хоча, сьогодні він був незвично добрим, а все тому що дівчата на нас добре впливають. 🙂

Про зустріч у форматі 2+1 ми домовлялися досить таки давно, і ось час ікс таки настав.

З Ольгою ми зустрілися недалеко від будинку пана ПВСа. Радує те, що цього разу, на відміну від нашої минулої зустрічі Воробус прийшов вчасно.

Володьку ми застали зненацька, адже він перед тим казав що треба йому телефонувати, підніматися на сходи. Але, на диво вхідні двері до будинку були відчиненими, тож ми зайшли без попередження.

PVS сидів за комп’ютером і дуже зрадів що ми прийшли. До речі, з Ольгою ми навіть заколядували що мене дуже порадувало. Давненько не відчував таких позитивних емоцій.

Поки дядько PVS і Ольга розглядали один одного Воробус глянув на стіл, що ж там Влодик нам приготував.

Побачив що на плиті були яйця з супермаркету «Вопак», які на Різдво продавали по акції. Десь у підсвідомості подумав, що зараз розпочнеться.

Мої прогнози збулися, PVS почав накривати стіл і зносити все що мав у хаті. Печенька, помідори, хліб, мед, банани, мандаринки, алкогольні напої (Володька таки переконав випити по стаканчику вина, хоча ми дуже не хотіли). Шкода лише що в цей день не було салатів таких як олів’є, фаршмак, салат з сирочків тощо.

Але, то таке. Оглядини минули досить швидко і ми кинулися у вир розмов. Що ми лише не згадували: і як ми статті пишемо, і як Володька був у галереї Равлик, і як Воробус ходив на Говерлу. Одним словом було весело.

Єдине за що мені соромно, та і PVSу мабуть теж, що через відсутність часу не поголився. Наступного разу виголюся так, що мене можна буде ставити на головну сторінку журналу.

Але, це буде наступного разу, а десь всередині вечора гості забажали музики. І тут на арену вийшов Володька. Він увімкнув чи то Руки Вверх чи Сектор Газа. Гарабєц лише сказав, що треба «Марджанджу». Проте, цього разу Воробус не танцював. Напевно не той настрій був.

Ольга мабуть подумала а чого то Воробус так уважно на неї дивився. А чому б і ні? Дівчина гарна, дуже вродлива і вкотре переконався що в Україні дівчата найкращі.

Час невблаганно спливав, Влодик казав що треба ще сидіти, але нам треба було вже йти, на кожного ще чекало багато справ.

Про що домовилися? Все просто, зустрітися ще раз.

Далі сподіваюся, мої колеги мене доповнять.

P.S. Користуючись нагодою, висловлюю подяку Володимиру Помф’юку та Ользі Врублевській за приємно проведений час.

Автор статті: Vorobus.