Майже через чотири місяці відбулася чергова зустріч львівських блогерів у форматі 2+1.
Хто уважно слідкує за новинами на блозі Воробуса, той знає, що в цій зустрічі беруть участь такі люди як: автор блогу – Ігор Воробус, вічно лисий PVS та Ольга Врублевська.
Про дівчину не можу нічого сказати, бо щось сьогодні вона була дуже задумана. 😀
Отже, після минулого візиту до Володьки, настала черга завітати й у гніздечко до Воробуса.
Довго думав, гадав коли б то нарешті нам зустрітися і таки надумав зустрітися у День перемоги (9 травня).
Як говорили з самого ранку по одній із радіостанцій в цей день треба думати про свої перемоги, які були колись або ж будуть у майбутньому.
У Воробуса одразу ж скажу, вони ще будуть. Принаймні на це сподіваюся. Ой, знову мене потягнуло на філософію, про що згодом і скаже Ольга.
Розпочалося все для Воробуса із самого ранку 9 травня. Навіть не пригадую, щоб я останнім часом так вже уважно прибирав у квартирі. Але, позитивне враження справити на гостей хотілося. Сподіваюся це мені вдалося.
Що приготувати? Ще під час зустрічі у Володимира договорилися що Воробус має приготувати деруни.
Ну, деруни, так деруни.
Мене навіть один колега свого часу почав називати – «дерун майстер». 😀
Під час приготування лише переживав щоб деруни не були пересоленими, хоча, як на мене, таки їх пересолив. Більше треба питати моїх гостей.
13 година 15 хвилин минула, Воробус накрив стіл, перед тим поголився і чекаю гостей. А вони, до слова, трохи запізнилися. Справи як не як.
Перше враження від гостей? А яке там враження може бути, я що Ольгу, що Володимира знаю вже досить таки добре.
Ніби спочатку щось трохи соромилися говорити, а потім як розговорилися… Які теми ми лише не обговорювали.
Гості, і це вже стало традицією, пробували підколоти автора блогу (згадали сепаратистів, подорожі в Карпати і падіння). Але, я неодмінно повторював, що серйозна людина і голими руками мене не візьмеш.
До речі, щось Ольга мене часто ногою зачіпала чого б це? 😀 Жартую.
Ще веселіше стало, коли чисто випадково до нашої компанії приєднався Олег Вертоліт. Ось так от, через Воробуса нові люди між собою познайомилися. Здається мені що незабаром весь Львів один одного буде знати.
Знаю, багато хто спитає, а чи ми щось пили? Відповідаю, пили, але чисто символічно і то вино. А чому б і ні? Вихідний день, можна і розслабитися.
Час невблаганно минав, Воробус почав задумуватися (навіть гості звернули на це увагу) над тим, що все добре колись минає. Посиділи ми, звичайно, добре, але усьому колись приходить кінець.
Наступного разу ми домовилися зустрітися вже в Ольги, казала що приготує макарони. Ось коли ця зустріч буде – це вже треба питати її.
А поки що дякую Ользі, Володі, Вертоліту за компанію.
Я кажу не прощайте, а кажу до нових зустрічей.
P.S. Ну, і за бублики, я не жартував. 😀
Автор статті: Vorobus.
Шановні читачі!
До вашого відома коли ми прийшли до нього в гості він нам спершу туцьнув у руки альбом зі своїми фото і сказав: “ану подивіться на мене”.
До столу не запрошував поки ми не передивились весь альбом! Отакої! 😀
vrubli, було діло, було 😀 😀
сексу не було? 😀
Не було) я наглядав за ними )
Вертоліт, свічку тримав чи шо? 😀 😀
The Notorious B.I.G, Вас я бачу лише одні теми цікавлять.