Люблю подорожувати й стає досить доброю традицією розповідати про цікаві місця де вдалося побувати.

Одним із поселень куди вартує завітати є Колочава, село у Закарпатській області де на даний час функціонує аж 10-ть музеїв.

Ви мені назвіть село, де функціонує хоча б один музей, а тут цілих десять.

Чесно кажучи, був здивований.

Але, за мить ця здивованість пройшла й було прийнято рішення завітати в один із таких музеїв. Ним стало – «Старе Село».

Що ви розуміли, це щось типу львівського Шевченківського Гаю, щоправда «гай» значно більший по території.

У «Старому селі» можна познайомитися з великою кількістю старовинних речей. Це і будиночки, і транспорті засоби, і знаряддя праці тощо. Є на території музею й пам’ятники.

Один із них – шабатним гусям. Спершу не міг зрозуміти до чого вони тут, але згодом, поспілкувавшись із місцевими людьми зрозумів що тут і до чого.

Те, що гуси зараз не живі – це добре. Ще кілька десятків років назад вони були живими й були улюбленою стравою євреїв, які проживали в Колочаві.

Була навіть спеціальна процедура їх приготування.

Отже, у п’ятницю перед шабатом (суботою) спеціальний єврейський різник ходив по Колочаві з сокиркою й відрізав гускам голову.

Це треба було зробити з першого разу. Якщо ж після удару різника гуска залишалася живою, то вона була бракованою й згодом продавалася місцевим жителям.

З часом гусей стало настільки багато, що бували випадки вони нападали на людей, а особливо, на малечу, яка так любила тинятися вуличками Колочави.

Часи змінилися, шабатні гуси заспокоїлися й вже більше ніколи не завдадуть кривди людям.

Дану скульптуру поставили в музеї «Старе село» у 2010 році.

Автор скульптурної композиції – член спілки художників України П.Штаєр. Скульптура встановлена коштом мецената.

Автор статті: Vorobus.