Вчора ваш автор, прогулюючись містом, зустрів свою знайому. Ми так побалакали, посміялися і вирішили продовжити свою розмову в одному цікавому місці, де ваш автор ще не бував.

Чесно кажучи, до цього часу я щось боявся туди заходити, але будь які страхи треба переборювати. 🙂

Якщо ви ще не здогадалися куди я ходив, то скажу, що це «Острів суші», який знаходиться у самому центрі міста.

Про те як я їв суші, чи сподобалися вони мені, а також багато цікавого читайте далі.

Заходимо ми у середину, нас одразу ж вітає дівчинка і пропонує нам знайти столик. Звісно, що на вулиці тепло, тому ми обрали столик на свіжому повітрі. Перше, що кидається в очі, так це те, що суші полюбляє багато людей.

Серед відвідувачів можна зустріти як українців, так і іноземців. Зокрема, за сусіднім столиком сиділи люди, які розмовляли явно не по-нашому.

Я з подругою присів, приходить офіціантка, помітно, що вона не нашої національності, але напевно це так має бути. Нам одразу ж пропонують із меню вибрати страви, які ми будемо смакувати.

Чесно кажучи, перелиставши меню, я так і не зрозумів що я хочу. Там було всього настільки багато, що я заплутався. Добре, що мені допомогла моя подруга, яка сказала довіритися їй. Ми вибрали рулети, назви їх не пам’ятаю, скажу лише, що вони починалися на букву «с» і на букву «я».

Поки ми чекаємо замовлення, інший офіціант приносить нам якусь юшку, схожу на нашу грибну. Це, за його словами, за рахунок закладу. Хмм, треба спробувати. Пробуємо ми її, нічого вроді особливого, але їсти можна.

І ось приносять наше замовлення. Подруга починає пробувати рулети, а я спершу щось боявся це робити, та і паличками користуватися я не вмію. Добре, що їх тут дають дві пари, це звичайні і для початківців.

Ясно, що так як я не їв ніколи суші, беру навчальні палички. Але, перед тим як куштувати суші, я ще попросив офіціантку принести мені бокал пива.

Починаю куштувати, на смак суші вроді нічого, але це ще залежить які. Одні мені сподобалися, інші щось не дуже.

Ага, забув сказати, перед тим як їсти суші, треба їх мачати в соусі, який приносять разом із замовленням.

Поїли ми суші, поспілкувалися із подругою, все добре, але як це йти звідси і не навчитися їсти звичайними паличками. Пробую, пробую, але нічого не виходить. У деяких моментах нам ставало просто смішно, але десь з десятого разу мені вдалося взяти суші звичайними паличками.

При нагоді хочу подякувати дівчині із ніком Nifertity за те, що навчила мене їсти суші.

Ми поїли, і ось пора розраховуватися. Тут нічого цікаво, так як завжди, ви скажете, але ні. Рахунок вам приносять у конверті, ну прямо як зарплату дають. 😀 Плюс додатково дають дві жуйки, купляти не треба. 😀

Смішно, але решти там не дають, принаймні мені не дали. Ясно, що за якихось кілька гривень я нічого виясняти не піду, але факт є факт.

Ось так я їв суші. Висновок я для себе зробив наступний – суші їсти можна, але віддаю більше перевагу м’ясу. 🙂

P.S. До речі, в суші побачив прикол. Коли заходите у туалет, то він з підігрівом. 😀

Автор статті: Vorobus.