Цю статтю я написав для тих, хто захоче здавати на права водія, щоб вони знали, які труднощі можуть їх очікувати на цьому шляху.

День екзамену

Це було в березні 2013 року. В автошколі нас попередили про день складання іспитів у ДАІ. На 8:30 більшість учнів зібралися в автошколі і біля 9 години ранку вже прибули в ДАІ. З нами був наш викладач теоретичного курсу, який мав всі наші папери. Ми піднялися на 3-й поверх в екзаменаційний відділ. Там оплатили в касу 225 гривень за екзамени та виготовлення посвідчення водія. Близько години чекали, поки екзаменатори розберуться з нашими паперами, після чого мав початися теоретичний екзамен з правил водіння (на комп’ютері). Серед присутніх майже усі розповідали, що вони «домовлялися» за успішну здачу.

В екзаменаційну кімнату по прізвищам закликали приблизно 10 чоловік. Через якийсь час учні почали по одному виходити. Дехто з них розказував, що один з екзаменаторів стояв за спиною і підказував іншому учню, а потім підійшов до нього за спину і йому теж встиг продиктувати правильні відповіді. А на наступний день вони вже мали прийти за готовими посвідченнями водія.

В другу чергу закликали решту чотирьох людей (і мене в тому числі). В класі було два екзаменатори: один – сивий, подібний на політика Мороза, виглядав роздратованим і весь час кудись поспішаючим; другий – молодший, чорнявий, подібний на французького президента Саркозі. Нам показали, за який комп’ютер сісти (там вже було введено прізвище кожного). Питання в білетах виявилися дуже простими і не відрізнялися від тих, за якими ми готувалися (Харківські білети), не було дурних закручених питань, які часто попадалися при підготовці.

Ті, хто здав екзамен з правил, допускався до другого етапу – екзамену з практичного водіння. Після складання теоретичного іспиту, довелося ще більше години чекати екзамену з водіння, здавати почали приблизно в 13 годині.

Як ми складали іспит з водіння

Зі всієї групи на екзамені з водіння я побачив лише трьох людей, тих, хто казав, що «ні за що не домовлявся». Наші інструктори змушені були чекати на нас з самого ранку зі своїми машинами. Екзамен приймав якийсь нервовий, суворий та роздратований чоловік. Дуже незатишно було сидіти біля нього за кермом.

Як здавав іспит я. Я сам завалив іспит: так розгубився, коли екзаменатор сів поруч і нервово сказав «поїхали», що забув відпустити стоянкове гальмо (ручнік). Завдання було виїхати з паркування перед будинком ДАІ і стати напроти збоку дороги. Дорога там дуже вузька, важко роз’їхатися двом машинам, з краю дороги припарковано повно машин, які треба оминути. Їхав я майже посередині дороги повільно, назустріч їхала машина, теж повільно. Екзаменатор нервово схопив кермо, сказав, що я створюю аварійну ситуацію, повернув вбік і припаркувався. Вказав мені на помилки і нервово вийшов з машини.

Як здавала іспит з водіння Оля. Їй потрібно було рушити з парковки за тим же маршрутом, що і я. Рушаючи по прямій лінії (не повертаючи) вона забула ввімкнути сигнал лівого повороту. Вірніше, вона не знала, що його треба вмикати, бо жодного разу ні мій, ні її інструктор не пояснив, що при початку руху (навіть по прямій) потрібно включати попереджувальний сигнал.

Як здавав іспит Сергій. Йому довелося трохи поїздити. При виїзді з парковки заднім ходом, він забув ввімкнути попереджувальний сигнал повороту. В дорозі екзаменатор попросив Сергія зупинитися перед пішохідним переходом. Коли Сергій зупинився, екзаменатор вказав на помилку, бо перед переходом можна зупинятися не ближче ніж 10 метрів, а Сергій, за словами пана Ігора, зупинився за 9 метрів до переходу. Про третю помилку екзаменатор не повідомив (згідно закону, якщо допущено три помилки або дві однакових – іспит не складено). Дорога, яка веде до ДАІ дуже погана, вся в ямах. На питання екзаменатора, чому Сергій їде на другій передачі, той відповів, що не може їхати швидше через ями, щоб не псувати машину. Можливо, екзаменатор зарахував це як третю помилку.

Оля та Сергій не хотіли більше випробовувати долю та попробувати з кимось «домовитися». А я вирішив спробувати перездати іспит. За законом, перездавати можна не більше 3-х разів протягом трьох місяців і не раніше ніж через 5 днів. «Якщо особи, що отримують посвідчення водія вперше, не склали іспит із навичок керування транспортними засобами втретє, вони допускаються до наступного іспиту після проходження повного курсу підготовки керування відповідним транспортним засобом у закладі, що підтверджується довідкою про повторний курс підготовки керування транспортним засобом.»

Висновки, які я зробив: теоретичний екзамен можна при бажанні легко скласти, якщо добре вивчити білети. Навіть якщо перший раз екзамен з правил водіння не склали, через 5 днів можна його перездати, що коштуватимее 18 гривень (з них 5 гривень – послуги банку).

Перездача водіння: спроба перша

Вже повертаючись з екзамену в машині з інструктором я спитався у нього, як мені перездавати водіння. Він сказав, щоб я приїжджав в ДАІ через тиждень зранку і здавав з іншими групами. А він не зможе приїхати (щоб я міг здавати на його машині).

За день до перездачі зателефонував мій інструктор і сказав, щоб я на наступний день був в ДАІ на 10 год, він теж зможе бути (зі своєю машиною). Зранку наступного дня я прибув в екзаменаційне відділення ДАІ, перед екзаменаційним кабінетом вже сиділи в очікуванні якісь групи. Заплатив 18 гривень за перездачу екзамену в банк, каса якого знаходиться за пару метрів від екзаменаційної кімнати. Довелося довго чекати, поки усі складуть теоретичний іспит. Мій інструктор теж трохи чекав, але через дві години вже мусив їхати. Там же я зустрів Сергія, який чекав на права. За іронією долі, права йому мав дати той же пан, який його перед тим завалив на екзамені з водіння.

Щоб дізнатися, в кого і як мені здавати іспит з водіння, я зайняв чергу у віконечко, де видавали права та приймали документи. У віконечку мені відповіли, щоб я зайшов в екзаменаційну кімнату. В кімнаті було троє екзаменаторів, двоє з минулого разу, а третій – який мав прийняти в мене екзамен. Він був незадоволений тим, що я зайшов у кімнату і турбую його під час іспиту і сказав, щоб я взяв у віконечку свої документи.

Постоявши вдруге у черзі, я попросив у віконечку свої документи. З документами я знову зайшов до екзаменаційної кімнати і хотів дати їх екзаменатору, він же незадоволено сказав щоб я їх тримав при собі і чекав коли закінчиться теоретичний іспит. Вже добігала 13 година, коли групи здали теоретичний іспит, а мій екзаменатор так і не виходив з екзаменаційної кімнати. Я знову зайшов туди і запитався, коли буде іспит з водіння і на якій машині я буду здавати, якщо нема мого інструктора. Він сказав що лише поп’є чаю і вже виходить, а з машиною все буде нормально.

Пиття чаю зайняло майже годину, і нарешті екзаменатор вийшов з кабінету і сказав учням перейти на паралельну вулицю і там його чекати. На екзамен з водіння чекала ціла група. Було всього три машини і три інструктори від двох шкіл. Машини такої марки, на якій я вчився, не було. Екзаменатор сів до однієї з машин, за кермо попросив сісти учня, попросив кількох інших учнів (скільки було місць) та інструкторів сісти в цю та у другу машину, і вони поїхали.

Була вже 16 година, коли нарешті черга дійшла до мене. Мені довелося сісти за кермо машини інструктора з іншої автошколи, машина була не тої марки, на якій я вчився, екзаменатор сів поряд. В результаті в мене не вийшло навіть її завести. Екзаменатор завів машину, але далі я зрозумів, що потрібно було б ще трохи потренуватися перемикати передачі у цьому автомобілі. В результаті екзаменатор ще й встановив першу передачу. Ми трохи проїхалися, але коли треба було перемикнути з першої на другу передачу, в мене не вийшло. Екзаменатор сказав, щоб я ще почився водити і що він мені на цей раз нічого в екзаменаційну картку не запише (так, ніби я іспиту не здавав).

Перездача водіння: спроба друга

Перед тим, як знову їхати здавати екзамен, я дізнався в довідковій службі номер телефону екзаменаційного відділу і зателефонував туди, щоб спитатися, коли можна приїхати здавати екзамен з водіння, на яку годину (щоб не чекати 6 годин як минулого разу), і на якій машині. Мені сказали, коли я можу прийти перездати і хто буде приймати. Здавати буду на автомобілі, який буде в наявності.

Також я пішов у свою автошколу і спитався в інструктора чи він повинен надати мені свою машину для здачі іспиту. Він відповів, що не повинен. Тоді я пішов до заступника директора автошколи з’ясовувати порядок перездачі іспиту в ДАІ і зобов’язання автошколи. Він не дав мені прямої відповіді, проте запевнив, що автошкола забезпечить мені за свій кошт на іспиті автомобіль, на якому я вчився. Він сказав, що передзвонить мені і попередить коли приходити на іспит в ДАІ.

Через декілька днів мені передзвонив якийсь чоловік і сказав, що я можу прийти в ДАІ наступного дня на 12 год для здачі іспиту з водіння і що буде той автомобіль, на якому я вчився. Наступного дня екзамен в ДАІ приймала та сама трійця, а водіння знову приймав той самий екзаменатор. Екзамен на комп’ютерах здавало дві групи. Одна група приїхала з самого ранку аж зі Старого Самбора. Довелося знову довго чекати. Біля 16-00 я знайшов свого екзаменатора. Він як раз закінчував приймати водіння в групи зі Старого Самбора, у якій всі «здали» теорію (сидячи зранку біля них я вже знав, як їм це вдалося).

Автомобіль для здачі іспиту мені надав один з екзаменаторів (той що наймолодший, чорнявий, подібний на Саркозі). Він навіть дав мені можливість потренуватися з коробкою передач, коли прийшов мій екзаменатор, який сів на заднє сидіння. «Саркозі» (я так і не дізнався його імені) сів поруч. Я вирулив з місця паркування заднім ходом, виїхав на дорогу перед ДАІ, все було добре аж поки ми не доїхали до перехрестя. Я думав, що встигаю виїхати, а «Саркозі» натиснув на гальма зі своєї сторони і почекав поки проїдуть машини. Мені зараз важко об’єктивно визначити, чи я би встиг проїхати. Отже, це була перша помилка. Далі ми їхали по дорозі, яка була жахлива, багато великих ям. «Саркозі» постійно хапався за кермо, щоб об’їхати ями. Я ж включив третю передачу і їхав швидше 30 км/год. «Саркозі» і екзаменатор були незадоволені, що я так швидко їду по такій дорозі, а я їм нагадав, що коли Сергій з моєї групи їхав повільно по ямах, йому це зарахували як помилку. Щоб «Саркозі» не нервувався за свою машину, я намагався об’їжджати ями, а екзаменатор, який сидів ззаду і не бачив ям, сказав, що я занадто виляю кермом, бо дивлюся на коробку передач. Ну а далі була ще одна помилка. І в результаті я знову не здав водіння. Правда, всі документи були в мене на руках, тому, мабуть, екзаменатор не мав куди записувати оцінку екзамену.

Я вирішив більше не випробовувати долю і також спробувати з кимось «домовитися».

Автор статті: Anonimus.