Перерва, зробив перерву під час роботи, щоб відпочити. Іноді вона просто необхідна. Я вийшов на балкон та сперся на поручні. Йшов дощ, він був такий потрібний, його так чекала земля. Вона була спрагла від тривалої спеки. Та не тільки земля чекала дощу, я також його чекав.

Я чекав тієї прохолоди, мені потрібно було освіжитись ментально, очиститись від того що зібралось десь у мені та не давало мені спокою.

І ось я стою та дивлюсь у дощ. Прохолодний вітер обдуває мене і я відчуваю полегшення, ніби маленький бриз. І мені стає краще.

Водночас я дивлюсь як падає дощ, як з даху падають каплі. Коли вони летять повз мене, то ніби сповільнюють своє падіння, дають мені роздивитись, а потім просто досягають землі та розбиваються на маленькі частинки. Кожна краплина така унікальна, така красива та неповторна і саме вона з мільйонами інших робить дива. Дивлячись як падають каплі я згадую світ, згадую людей. І з кожною краплею, яка падає в низ мені все більше все рівно на весь негатив. Бо я думаю про задоволену землю, яка покрита життєво необхідною вологою.

Я думаю, що йти під дощем так приємно, так приємно гуляти серед калюж, ставати на мокрий асфальт. Це все так прекрасно.

І я думаю про дівчину в кедах, вона йде по мокрій землі, вона йде під дощем. ЇЇ кеди не зовсім вже чисті, бо бруд чіпляється на вологу поверхню.

Та вона, здається, не зважає на це. Вона просто йде, іноді по воді, по свіжим калюжам і з її білих кедів змивається бруд. Та знову стає на мокру землю і кеди знову брудні.

А потім знову ступає у воду і знову кеди чисті. І так безліч разів. Усе по колу. Так, можливо зараз, коли вона йде під дощем, їй не подобається те що кеди стають брудними, а потім чистими і все знову повторюється.

Та вона точно знає, що це не довго, що це маленьке випробування і воно дуже потрібне. І вона знає, що прийде додому, скине ці кеди і зробить їх чистими. Вона зробить їх сухими і вони знову будуть білі та красиві.

Та будуть радувати своїм виглядом.

Та зараз йде дощ і вона йде додому, хто знає як довго їй треба йти. І зараз кеди то чисті то знову брудні.

І так має бути, хоч важко це все зрозуміти та пояснити. Головне йди та не стояти на місці, не зважати на те що кеди брудні, бо так не буде постійно. Ти потім прийдеш додому і все буде добре.

Але поки ти все ще йдеш, то не думай про те, як багато є йти. Просто йди під своїм дощем, не зважаючи на, часом чисті, а часом брудні, кеди.

Автор статті: Yar_Ik.