
«І знову порожня кімната та вистигнув мій чай…» - напевно так можна описати мій внутрішній стан. Бо за вікном йде дощ, а зараз шоста десять ранку і я не можу спати, як зазвичай. І я думаю про те, що буде далі і чого не буде. Моя душа ніби порожня кімната, але це вже не важливо…
За вікном йде дощ, сотні капель розбиваються об скло вікна моєї кімнати, створюючи приємний та знайомий шум. Не знаю чому, але шум дощу завжди заспокоює, ніби створює звуковий покрив та затишок. І це добре, мені потрібен затишок, саме тут і саме зараз.
Читати далі...