На цьому блозі я не так давно, але встиг написати сюди трошки речей. Та й взагалі пишу не так давно, тому в сфері викладання думок на папір, я є новачком. Зазвичай а в тиждень я писав від двох до чотирьох дописів, якоїсь сталої регулярності не було.

Я писав від натхнення, від вражень та відчуттів, тому логічно було коли немає натхнення то немає про що писати. Це, звичайно, було не приємно, але писати я продовжував.

Але потім, з часом, до мене прийшла ідея, писати кожен день. Але, зважаючи на мою залежність від натхнення, це було трохи нереально.
Проте, зауважив, що іноді пишу не тільки про те що надихає, але й щось спонтанне, що схоже просто на роздум, на вільний потік
думок.

Я подумав, що зможу писати так роздуми частіше і з часом все менше залежати від натхнення і все частіше викладати щось більш якісне, те що приємно читати.

І як ви вже знаєте, я прийняв рішення писали кожен день, головне що в новому форматі – думки та поради. Пишучи кожен день я починаю розвиватись, так сказати “прокачую” свої мізки, на треную їх. Як і будь яке тренування, писати кожен день це важко, особливо якщо врахувати, що я новачок. Але я ніби не втомлююсь і продовжую працювати в даному напрямку. Як буває в реальному житті, після праці потрібен відпочинок, як після фізичної, так і після розумової.
Але ще трапляється таке явище, коли від довготривалої праці виникає безсоння. Тоді ніби і відчуваєш себе втомленим, але водночас не можеш спати тому продовжуєш робити буденні речі. Такий стан може продовжуватись надто велику кількість часу, поки ти обезсилений не падаєш з ніг.

В даному випадку в мене розумове безсоння, я пишу і пишу та знову пишу.

Сьогодні мене запитали про те, як мені такий ритм життя, точніше, як мені писати кожен день?

Я сказав, що нормально, справді мені нормально, не просто нормально, а навіть добре. Пишучи, я відчуваю приток мінімальних ідей для подальшої писанини. І зробити перерву я не хочу, взагалі, я можу це назвати розумове безсоння, і до речі, воно мені подобається. З кожним новим реченням, з кожною новою дописаною темою я розумію та бачу, як мої думки стають більш організованими, немовби проходять якусь спеціальну підготовку.

Це дуже круто, адже я відчуваю все більшу впевненість в собі, ніби бачу результати розвитку.

Так, звичайно мати дуже довгу розумову активність, та ще й без відпочинку, не дуже добре для здоров’я.

Але, тим не менше чим важче тренування тим більший прогрес. І більше ніж впевнений, що це також стосується розумового прогресу.

Можливо з фізичної сторони, я завдам собі якусь шкоду, але з розумової тільки розвинусь, а це для мене головне.

Результат фізичного тренування помітний не зразу, розумового також. Але прогрес є, головне регулярність.

І як завжди, я поясню до чого я веду.

Кожному з нас просто необхідно мати щось подібне на розумове безсоння. Хоча б на трохи, це дійсно допомагає вийти на новий рівень мислення, стаєш краще думати і просто відчуваєш себе у прогресі. Завдяки розумовому безсонню стаєш більше керуватись зваженими рішеннями, менше жити потребами та інстинктами, що робить допомагає бути людиною не тільки за фізичними ознаками, але й за духовними тобто розумовими.

А це по-суті і є частина мети життя людини – залишитись людиною розумово. Бо яким є розум, таким є і тіло.

Автор статті: Yar_Ik.