День завершується, ваш автор лише прийшов додому й вже зараз спробую написати трохи філософії. Останнім часом від мене її було мало.
Отже, а тепер її отримуйте.
Про що думаю на цей раз?
Перш за все хочу розповісти про надмірну зайнятість Воробуса. На своїй пам’яті не пригадую щоб настільки багато було у мене різних справ. Не встигаю прокинутися, піти на роботу, як вже треба йти додому й лягати спатки.
Не знаю коли це все завершиться, але мені здається що не скоро. Чому так? Та навіть тому, що вже наступного тижня делегація ФК «Галицька здоба» з Воробусом вирушає у місто Харків на фінал чотирьох Другої ліги України.
Близько чотирьох днів буде весело й само собою на своїй сторінці у соціальній мережі фейсбук буду ділитися враженнями від відвідин цих змагань.
32 – це норма?
Ні для кого не секрет що вже за тиждень Ігор Воробус святкуватиме свій 32-й день народження. Якщо чесно, то для мене це не свято. Я старію на очах й кожен рік для мене здається ніби останнім. Тому, гучних святкувань робити не буду.
Вибори й другий тур
Думав, гадав і таки вирішив піти на другий тур. Звісно, що не у ролі кандидата на пост глави держави, а лише члена комісії. Можливо буде не менш цікаво, але, якщо чесно, то хочеться спокою й відбути все так як пише книга.
Люди й вибори
Знову згадую про вибори, адже на цю тему всі говорять лише кому не лінь. Сваряться, миряться, знову сваряться. І це все через політиків. Якщо 21 квітня ці вибори не відбудуться, то люди готові один одному з’їсти голову й не лише. Завтра навіть буде цілий пост про це.
Блог і статті
Сьогодні колега мені сказав правильно, що раніше Воробус міг написати до 80-ти статей на місяць, а зараз ледь 40 пишу. Ну, що зробиш, таке вже життя. Десь треба ставити пріоритети у тому чи іншому питанні. Проте, можете не сумніватися, блог буде жити й статті на ньому теж з’являтимуться.
Фільми й реальність
Колись думав, що у фільмах відбуваються такі речі, що ніколи не повторилися би в реальності. Нещодавно зрозумів, що це не так. Зі мною відбулася цікава ситуація, згодом, буде настрій про неї розповім більш детальніше.
Йду смажити деруни, вечеряти й спати. Спокій мені лише сниться.
До речі, у планах приготувати власноруч хінкалі. Чи вдасться мені це зробити читайте у майбутніх постах на блозі, який зараз читаєте.
Автор статті: Vorobus.
Написати коментар