Давно хотів знайти це місце. Про нього розповідали багато: лячне, часто там все ламають та й, зрештою, знайти його важкувато.

Якщо ви уважно слідкуєте за даним блогом, то могли читати, що нещодавно я був у Брюховчиах. Так ось, по дорозі у це селище міського типу я завітав на місце загибелі геніального Володимира Івасюка.

Як виявилося, знайти його було не так то й важко. Приблизно на половині дороги до Брюхович є вказівник, який вказує на шлях до місця гибелі композитора. А про правильність шляху вказують згодом і стрілки із зображенням Івасюка й текстом його пісень.

Найцікавіше, що на вказівнику було написано відстань у 800 метрів до місця гибелі. У мене на велосипеді є спідометр, то він, у підсумку, показав 2.2 кілометри. Отакої.

Спершу потенційному туристу доведеться подолати крутий підйом. Виїхати на нього було важкувато, то ж ми йшли пішки. По правильність вірного шляху вказували все ті ж вказівники на деревах.

Читав в Інтернеті, що їх дуже часто нищать. Хто саме, залишається невідомим.

Крутий підйом завершився, сідаємо на свої «коні» й хочемо їхати далі, але натикаємося на пісок. Його тут стільки, що не те що важко їхати, а й навіть йти.

Щастя, що таким шлях був не тривалим. За мить пісок змінила нормальна дорога й чергові вказівники: фото Івасюка те ж саме, а ось текст пісень знову інший.

Далі знову спуск з гори й перехрестя. Ось на ньому ми почали думати, а куди ж прямувати далі. Добре, що свого часу мені вдалося навчитися спортивному орієнтуванню й на деревах по праву руку я побачив «лєнточки».

Знову підйом і спуск. На цей раз ми вже розуміли, що місце гибелі Івасюка близько, адже на деревах почали з’являтися білі рушники й нові вказівники.

На останньому спуску по ліву руку почало виднітися місце, де у 1979 році перестало битися серце легендарного композитора, поета. Спершу офіційна версія була, що він сам повісився, але вже зараз її заперечують. Це радянська влада позбулася людини, яка зробила великий внесок у життя української пісні.

На місці гибелі можна побачити вінки, фотографії Івасюка, хрест і дерево, на якому відбулося страшне дійство. Якщо бути точнішим, залишки дерева, адже до 2020 року воно зігнило.

Поруч на землі лежить величезне дерево, на яке хочеться присісти і заспівати одну з улюблених пісень «Червона рута».

За декілька хвилин тиша навкруги була порушена, адже до місця гибелі прийшли інші люди. Відвідувачів не бракує.

Хоча, краще було б зараз зустрітися з живим Володимиром.

Автор статті: Vorobus.