Історія одного яблука…
Коли я побачила цей портрет Блаженного священномученика Климентія Шептицького , признаюся чесно, на хвильку стамувала подих.
А тоді думками перенеслася в листопад, коли в мене біля ліжка на невеличкому накаслику, довший час, лежало велике червоне яблуко подароване Остаповою бабцею.
Його солодкий нектар наповнював спальню спокоєм і спогадами давнини.
Якось в розмові, п Оксана( Бабуся Остапа Лозинського) розказала мені, що коли вона була маленькою дитиною, то приїздили з батьками до Святоуспенської Унівської Лаври на літургію. Того часу ігуменом того монастиря був о Климентій Шептицький.
Після літургії, отець Климентій , приніс кошик яблук і почав роздавати помежи дітей. Серед тих дітей була і Остапова бабця.
Село Прилбичі
Господарі повернулися додому
Того вечора я вернулася від Лозинських з великим червоним яблуком, що мені принесла з пивниці п Оксана, яке було наче з минулого століття.
За пару днів, воно отримало перші зморжки, і мені довелося його з”їсти одного ранку.
Тепер це яблуко, що зображено на портреті, увіковічнює і історію родини Лозинських, і передає жертовний образ о Климентія.
Остапе , Дякую….
До мурашок…..
Остап Лозинський
Блаженний священномученик Климентій Шептицький
2020, дерево, левкас, акрил, срібло
робота для проекту “Молитва до митрополита. Софія”
Більше цікавих публікацій від Олени Білоус можете прочитати ТУТ.
Автор статті: Olena Bilous.
Написати коментар