Локдаун в Україні триває. Багато моментів мені досі здаються незрозумілими, але про це згодом. Вже зараз розповім як мене «шляк трафив» поїхати у п’ятнадцятиградусний мороз у Буковель.

Одразу ж зазначу, що їхав я туди на лижі, а не бухати, як хтось міг подумати. Мав вихідний і можливість катнути, то чому б це було не зробити? Зараз я вже за це шкодую. Є надія, що все минеться.

Те, що кілька днів у Західних областях буде серйозний мороз і снігопади було відомо давно. Тому, через природні катаклізми відміняти поїздку ніхто не хотів. Холодного ранку суботи ми взяли курс на Буковель.

Що одразу ж кинулося в очі, коли під’їжджали до курорту, так це мала кількість людей. Реально не пам’ятаю щоб ми так колись вільно їхали по дорозі. Автомобілі якщо і зустрічалися, то дуже рідко. Уявіть собі… Хоча, ще тиждень тому бачив фото в Інтернеті як просто затори не дозволяли великій кількості відпочиваючих доїхати до підйомників.

Доїхали до першого паркінгу, піднімаємося вверх, а там на нас очікував сюрприз. Реально погана парковка, де завжди продуває вітром і нема особливих умов відтепер платна. 100 гривень з компанії. Саме таку суму треба було викинути з гаманця.

Та, бог з ним. Приїхали, випили кави й пішли на прокат. Там все строго: маски, антисептики й знову мала кількість людей. Мороз дається взнаки та й, як виявилося, відсутність генделиків.

Всі так навкруги говорять про ціни на Буковелі, а реально піти сісти десь нема можливості. Локдаун… Бари працюють на винос. Та, що мені з цього вина, якщо його нема де попити. А мороз щипає добряче. Особливо коли ти їдеш на підйомнику – це щось. Авто цих рядків мав з собою флягу коньяку, то бували моменти я не хотів до неї лізти. Та ну, розстібати куртку, потім знову застібати.

Година 11 я вже «наївся» лижами. Змерз добряче, вітер посилився, мороз теж. Ну, і змерзлюхом я став. Довелося своїх колег просити з’їхати швидше у гараж. Вже на обіді ми порушили всі канони катання: випили по сто грам (це якщо і робимо, то після катання), смажили кров’янку, заварювали чай. Добре, що ще на початку карантину я купив примус. Старий добрий примус і сковорода стали у пригоді. Але, тепло було мінімально. Виїхали на траси й знову холодно.

Будете сміятися, але я ходив реально грітися в туалет. Мені вже навіть казали, що ти так часто туди лазиш? Бо холодно…

А коли вже їхали додому, то я заспав у машині, а згодом продовжив у Львові на годин 14-ть. Люд ще сміявся з мене чи я живий. Горло болить, але загалом вижив.

Тому, їхати чи не їхати на гірськолижні курорти коли не працюють бари – це ще питання.

Ще 5 днів локдауну, між іншим….

P.s. Знаю, ви скажете, що можна ночувати? Так, можна, але поки я доїду до Микуличина, де ще більш-менш доступні ціни на проживання, то можна вже лягати спати.

Автор статті: Vorobus.