День п’ятниці минає дуже швидко. Все через те, що вже ввечері Ігор Воробус із компанією вирушає у пошуках нових пригод. Є у мене така традиція на свято Соборності України (22 січня) вирушати в зимові Карпати.
Часто їздимо або на гору Яйко-Перегінське, або ж робимо сходження на зимову Говерлу. Так, так, Говерлу. Вам не почулося, і не прочиталося погано.
Кажуть якщо ти серйозний турист, то маєш навчитися лазити на вершини і взимку.
Вперше на Говерлу мене затягли у далекому 2011 році. Як досі пригадую нашу подорож: сіли у Львові в автобус, по дорозі напилися, а коли приїхали до Заросляка, то зрозуміли, що все кепсько. Снігом так задуло, що довелося наш транспортний засіб штовхати.
В один момент ми отверезіли й почали наше сходження на гору. Ось тоді я відчув дійсно справжні гори. Снігу було по коліна, видимість нульова, а коли ми дійшли до Малої Говерли, то зрозуміли, що далі йти зась. Лід був настільки величезним, що рятувальник заборонив йти далі. Але, ми наполягали на своєму, закріпили льодоруби і по мотузках таки пройшли проблемну ділянку.
Потім же на нас очікувала справжня казка. Хмари й снігопад залишилися позаду нас, а ми були вище хмар. Ех, незабутні емоції.
Тоді я ще був «зелений». Замість бахіл, штани я перемотав скотчем, не мав із собою теплого чаю, по дорозі назад я впав разів 70-ть.
Часи змінилися, тепер Ігор Батькович має відповідне спорядження і вже йде на гору у статусі рятувальника. Принаймні, так мене називає подруга. Подивлюся як я зможу впоратися зі своїми завданнями. Буду максимально уважним адже відповідаю за людей.
Я взагалі дивуюся, як мені вдалося переконати дівчат їхати взимку в гори. Але, вже зараз я ними горджуся. Не забоялися, а там глянемо чи зможемо вилізти чи ні. Найголовніше мати гарний настрій, це ж Карпати, гори, там багато снігу…
Вже зараз відчуваю що буде багато приколів, пригод, тому тримайте кулаки за Ігоря Воробуса і його компаньйонів. Спробуємо вернутися цілими та неушкодженими.
Слава Україні – Героям Слава!!!
Автор статті: Vorobus.
Написати коментар