Уже днями у книгарнях видавництва «Свічадо», на полицях поруч інших розкішних книг з’явиться і моя книга – «ВОЛОДИМИР ІВАСЮК. ПІСНЯ, ЯКА ВАРТУВАЛА ЖИТТЯ, АЛЕ ПОДАРУВАЛА БЕЗСМЕРТЯ».

Коли мене питають, як довго я її писала, то можна сказати і десять років, і двадцять, і двадцять п’ять, але напевно значно більше…

Значно більше я носила в думках слова і дитячі спогади, які вкладалися у речення, ті, далі, у абзаци, абзаци у сторінки, сторінки складалися у розділи…

Так ті сторінки десь ховалися у закутках душі, наче у шухлядах чекаючи на свій час. І весь цей час у думках, і серці жила, і наповнювала мене його музика. Така чиста, така щира і така неперевершена ніким і ніколи водночас.

Івасюк. Ця книга не є біографічна, біографію досконало уклав батько – Михайло Івасюк. Книга більше художня, чи то пак лірико -драматична. Від моїх дитячих споминів, до дорослого усвідомлення генія його творчості. А може і ще не усвідомлення, бо ці твори не можливо зрозуміти, аналізувати, повторити, ними можна просто надихатися і їх можна щиро любити….

А писав їх молодесенький студент -медик. Лікар, з дипломом анестезіолога, якому часто закидали, що він «САМОДІЙЛЬНИЙ КОМПОЗИТОР», без фахової освіти…

А він Геній…

Геній, який над швидкими водами Прута переписав історію української пісні… Змінюючи водночас і історію цілого свого народу…

Його пісня була і залишається до нині скарбом національної спадщини, а краще сказати світової. Скарбом Світової лірики…

Його пісня виховала не одне покоління і виховає ще десятки прийдешніх поколінь…. Та чиста і трепетна струна, яка подарувала світові 4 березня найдивнішу музику, назавжди залишиться у пісні….

Пісні, яка вартувала життя, але подарувала безсмертя…

Автор статті: Olena Bilous.