Я про той час, коли ми залишаємося наодинці з собою або у навчанні/розмові з кимось — щоб подумати, переосмислити, навчитись і запустити справжні зміни.

Зупиніться і дайте відповідь собі:

1. Де ви зараз?
2. Чого вже досягли?
3. Що плануєте зробити чи вже робите?

Важливо не лише планувати нове, а й осмислювати пройдений шлях. Подякуйте собі. Похваліть себе. Зупиніться і візьміть паузу. Бо якщо не зупинитесь самі — вас може зупинити випадок або всесвіт.

Ми іноді біжимо: вище, далі, сильніше… і забуваємо озирнутись. А вже пройдено чимало:

• Через що ви пройшли?
• Що подолали?
• Де ви були — і куди йдете?

У навчанні ми часто ловимо осяяння (інсайт): «О, я все зрозумів!» Але… це все просто слова, якщо не діяти. У спілкуванні — обіцяємо: «Запланую, зроблю!» А потім повертаємось до старої моделі поведінки або лякаємось перших перешкод.

Може це зона комфорту. Там, де безпечно. Там, де ті самі дії, страхи і втечі. По колу.

Вихід є. Простий неначе:

• Йти туди, де страшно
• Приймати рішення, коли як не зараз?
• Змінювати звички
• Робити навпаки

Ми ж це знаємо все: читали книги, слухали лекції, проходили вебінари. Та досі не робимо… Чому?

Бо: Знаєш, але не використовуєш — значить, не знаєш. Інсайт без дії — пусті балачки. Розумієш, що треба змін — але не робиш нічого — змін не буде.

Що насправді потрібно для змін?
• Проводити час осмислено
• Усвідомлювати, де ви є
• Дозволити собі паузу
• Поспішати не поспішаючи
• Боятись, але робити
• Йти крок за кроком
• Думати об когось і мати підтримку поруч.

І якщо ви дочитали аж сюди — можливо, це знак? Тільки не кажіть, що впіймали осяяння. Без дій воно не варте уваги.

Автор статті: bankiduki.