27 грудня, у палаці спорту «Галичина» чотири колективи, а саме: «Інкогніто», «Лісотех», «ЛНУ» та «Юнайтед» зібралися на футзальний турнір. Зібралися не лише для того , щоб зіграти в улюблену гру, а щоб вшанувати пам’ять людини, яка віддала своє життя за нашу свободу – Івана Зарівняка.

Із початку повномасштабного вторгнення російських окупантів молодий воїн став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 3 ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

24 вересня 2025 року серце Івана перестало битися від від ворожого артилерійського снаряду. Проте, у наших серця він завжди живий. Можна не сумніватися, що чоловік, який загинув три місяці тому також би хотів зіграти у футзал зі своїми друзями. А зараз змушений лише спостерігати за людьми, які про нього пам’ятатимуть завжди.

Повертаючись до футзальних баталій зазначимо, що за підсумками матчів одразу ж три команди зуміли набрати по 6-ть балів. Проте, таки за кращою різницею забитих-пропущених м’ячів перемогу все ж здобули гравці «ЛНУ». Друге місце виборола команда «Інкогніто». «Бронза» – у «Лісотеха».

Результати всіх матчів турніру наступні:

«Інкогніто» – «Лісотех» – 4:6
«ЛНУ» – «Юнайтед» – 5:1
«Інкогніто» – «Юнайтед» – 4:2
«ЛНУ» – «Лісотех» – 6:3
«Лісотех» – «Юнайтед» – 4:3
«Інкогніто» – «ЛНУ» – 2:1

Післямова

Якимов Орест, «Лісотех»:

«З Іваном ми зналися дуже давно. Він був хорошою, доброю, справедливо людиною. Після його загибелі хочеться, щоб за нього пам’ятали не лише рідні, а й друзі, колеги, одноклубники. Саме тому прийшла ідея разом з Асоціацією футзалу Львова зробити такий турнір. Нас об’єднав футбол…».

Олійник Роман, «Інкогніто»:

«Цей турнір показав, що Іван жив правильно і навіть після своєї загибелі він об’єднує людей навколо себе. Це пам’ять про хорошу людину та прекрасного друга».

Зарівняк Анастасія, дружина Івана:

«Ми були дуже зворушені ініціативою друзів Івана організувати футзальний турнір.
Для Івана цей вид спорту означав дуже багато. Навіть приїжджаючи з фронту, він ніколи не пропускав недільний футбол і зустрічі з друзями. Ми знаємо, що він би дуже радів, що хлопці вшанували памʼять про нього в такий спосіб.

Також хочу розповісти про Івана декілька фактів, які мало хто знав:

– Іван мав відмінне почуття стилю. Ми часто сміялися, що він би міг працювати особистим стилістом, завжди знав, що з чим поєднати, міг розповісти багато цікавих фактів про улюблені бренди. Обожнював одяг і все, що з ним повʼязано;

– дуже смачно готував. Любив щоразу дивувати близьких новими стравами. Від чізкейку до запеченої індички. Навіть на фронті часто готував для побратимів;

– у вільний час любив читати. Завжди казав, що потрібно обирати українське і підтримувати творчість українських авторів. В нього вже навіть була його маленька бібліотека. Улюблений автор Ілларіон Павлюк, а улюблена книга «Я бачу вас цікавить пітьма»;

– другою улюбленою активністю після футболу були лижі. Іван дуже любив зиму і сніг, бо завжди чекав на відкриття лижного сезону.

– дуже любив тварин, особливо собак та котів. Вдома на нього завжди чекав наш з Іваном песик, а на фронті в нього також були домашні улюбленці, про яких він завжди дуже дбав, лікував, возив до ветеринарів, коли їх щось турбувало;

– у мого чоловіка було чудове почуття гумору. Не було дня, коли б він не жартував і ми не сміялися. Навіть у важких умовах, будучи на війні він щодня посміхався, жартував і створював навколо себе позитивний настрій».

Завершуючи цей пост, хочеться подякувати всім, хто долучився до організації турніру, а це друзі, колеги, однокурсники, а також низка інших людей.

Спочивай з миром, Іване, Царство Тобі Небесне!

Автор статті: Vorobus.