2.01.2026 р. 
Воробус знову згадує свого колегу – шеф-редактора футзального порталу «5х5» Артема Терентьєва, який не тільки пише добре про футзал, а й вміє творити вірші. Ось декілька нових від нього.
«Доля» (01.09.2025., Київ)
Доля каже мені:
«Зачекай, Бо до тебе хтось їде в дорозі.
Свої вісім замків відкривай –
Скоро з’явиться хтось на порозі».
Доля каже мені: «Не спіши,
Бо вже скоро ти станеш щасливим».
Я у відповідь їй: «Не бреши!
Це ніколи не стане можливим!».
Доля каже мені: «I love you!
Зовсім скоро я буду з тобою!».
Та я змінюю долю свою,
Захищаючись знову стіною.
«Зачекай, Бо до тебе хтось їде в дорозі.
Свої вісім замків відкривай –
Скоро з’явиться хтось на порозі».
Доля каже мені: «Не спіши,
Бо вже скоро ти станеш щасливим».
Я у відповідь їй: «Не бреши!
Це ніколи не стане можливим!».
Доля каже мені: «I love you!
Зовсім скоро я буду з тобою!».
Та я змінюю долю свою,
Захищаючись знову стіною.
«Стометрівка, кава, дощ і танго» (17.09.2025, Івано-Франківськ)
Вони удвох сиділи, пили каву
В той час, коли ходили люди під дощем.
Хоча цей дощ був теплим та ласкавим,
Та для розмов у них було чимало різних тем.
Вони сиділи, тихо розмовляли
Про все, що в той момент було навколо них.
А поруч люди під дощем гуляли,
Благаючи в думках, щоб він нарешті зник.
Вони сиділи, тихо розмовляли,
Читаючи вірші без чітких, ясних рим.
Та в одну мить вони затанцювали,
Почувши поблизу знайомий танго-ритм.
На Стометрівці танго танцювали
В той час, коли ходили люди під дощем.
Вони не танцювали, а літали.
Їм більше не було потрібно інших тем.
В той час, коли ходили люди під дощем.
Хоча цей дощ був теплим та ласкавим,
Та для розмов у них було чимало різних тем.
Вони сиділи, тихо розмовляли
Про все, що в той момент було навколо них.
А поруч люди під дощем гуляли,
Благаючи в думках, щоб він нарешті зник.
Вони сиділи, тихо розмовляли,
Читаючи вірші без чітких, ясних рим.
Та в одну мить вони затанцювали,
Почувши поблизу знайомий танго-ритм.
На Стометрівці танго танцювали
В той час, коли ходили люди під дощем.
Вони не танцювали, а літали.
Їм більше не було потрібно інших тем.
«Казка» (19.10.2025, Київ)
Це могла б бути казка дуже чудова.
І щасливий фінал у ній мав би бути.
Та у черзі за щастям стою я знову
На зупинці, яку вже встиг підзабути.
Це могла б бути казка надто красива,
Де останній акорд лунав під Новий рік.
І в цій казці герої були б щасливі,
І вони б разом горя не знали навік.
У цій казці прекрасно все мало б бути,
Але замість цього – одне слово: «ТРЯСЦЯ!!!».
Ось зупинка, яку я встиг підзабути.
І я знову стою у черзі за щастям.
І щасливий фінал у ній мав би бути.
Та у черзі за щастям стою я знову
На зупинці, яку вже встиг підзабути.
Це могла б бути казка надто красива,
Де останній акорд лунав під Новий рік.
І в цій казці герої були б щасливі,
І вони б разом горя не знали навік.
У цій казці прекрасно все мало б бути,
Але замість цього – одне слово: «ТРЯСЦЯ!!!».
Ось зупинка, яку я встиг підзабути.
І я знову стою у черзі за щастям.
«Крапки над «і»» (23.11.2025, Коломия)
Я сьогодні не спав,
я блукав усю ніч,
Щоб тобі не наснитись уві сні.
Я з тобою зустрітись хотів віч-на-віч,
Щоб розставити всі крапки над «і».
Я хотів спитати тебе: «Де ти була, Коли я щомиті тебе чекав?
Ти підтримати мене в біді не змогла,
Коли я щоночі погано спав.».
Знову тебе чекати вже сенсу нема.
Вже не витрачаю на це свій час.
Зовсім скоро ти все зрозумієш сама:
Не для тебе вже я гратиму джаз.
Я сьогодні не спав, я блукав усю ніч,
Аби ти не наснилась уві сні.
Свої мрії, мов дрова, кидаю у піч.
Я розставив усі крапки над «і».
я блукав усю ніч,
Щоб тобі не наснитись уві сні.
Я з тобою зустрітись хотів віч-на-віч,
Щоб розставити всі крапки над «і».
Я хотів спитати тебе: «Де ти була, Коли я щомиті тебе чекав?
Ти підтримати мене в біді не змогла,
Коли я щоночі погано спав.».
Знову тебе чекати вже сенсу нема.
Вже не витрачаю на це свій час.
Зовсім скоро ти все зрозумієш сама:
Не для тебе вже я гратиму джаз.
Я сьогодні не спав, я блукав усю ніч,
Аби ти не наснилась уві сні.
Свої мрії, мов дрова, кидаю у піч.
Я розставив усі крапки над «і».
«Сьогоднішній день» (06.12.2025, Київ)
Сьогоднішній день вже минув.
Я знов себе у ньому не знайшов.
Що він приніс – я вже забув.
Цей день так непомітно вже пішов.
Сьогоднішній день вже пішов.
Було в ньому достатньо нових драм.
Відкрились старі рани знов.
У новий день я знов крокую сам.
Сьогоднішній день тихо зник.
Він по собі нічого не лишив.
А я до цього стану звик,
Бо знову свою душу я закрив.
Я знов себе у ньому не знайшов.
Що він приніс – я вже забув.
Цей день так непомітно вже пішов.
Сьогоднішній день вже пішов.
Було в ньому достатньо нових драм.
Відкрились старі рани знов.
У новий день я знов крокую сам.
Сьогоднішній день тихо зник.
Він по собі нічого не лишив.
А я до цього стану звик,
Бо знову свою душу я закрив.
«Підсумки року» (31.12.2025, Київ)
В останній день зими
Розійдемося ми.
Сховаємо сліди,
Щоб не було біди.
В останній день весни
Розвіються всі сни.
Залишиться туман
І депресивний стан.
В останню літню ніч –
З собою віч-на-віч.
Я сам ходжу в кіно.
Без тебе п’ю вино.
І раптом восени
Повернуться всі сни.
Та вже нема надій.
Змінився хід подій.
У перший день зими
Зустрінемося ми.
Між нами вже межа.
Для мене ти чужа.
Розійдемося ми.
Сховаємо сліди,
Щоб не було біди.
В останній день весни
Розвіються всі сни.
Залишиться туман
І депресивний стан.
В останню літню ніч –
З собою віч-на-віч.
Я сам ходжу в кіно.
Без тебе п’ю вино.
І раптом восени
Повернуться всі сни.
Та вже нема надій.
Змінився хід подій.
У перший день зими
Зустрінемося ми.
Між нами вже межа.
Для мене ти чужа.
Всі ці вірші були написані з 1 вересня по 31 грудня 2025 року в різних містах: Івано-Франківську, Коломиї, Києві. Вони писались під час моїх робочих виїздів. Деякі з них вже покладені на музику, зокрема – вірш “Крапки над “і””.
Автор статті: Terentyev.
Написати коментар