А день вчорашній вже відболів.
Нікого вчора не хотілось чути.
А день вчорашній – вже серед снів,
Які хотілося б навік забути.
А день вчорашній відгомонів.
Комусь у лютому він став весною.
А день вчорашній вже відлетів.
Я відокремлююся знов стіною.
А день вчорашній вже відболів,
Та рівно через рік він знов настане.
Цей день – звичайний посеред днів.
І лід в моєму серці не розтане.

Мрія збулась!
Я за столом! В Еліті!
Так, не в московській, слава Богу, але все ж!
Я граю у найкращій шістці в світі!
Моєму щастю від цього немає меж!
Гонг! Кожний раунд – це нова напруга.
Ніхто заздалегідь не знає всіх питань.
Та за столом ми разом – друг за друга.
І в кожного – нема поспішних міркувань.
Та ось вже раунд зараз вирішальний. 5:5.
Хто переможе?
Ми чи глядачі?
Чи буде відповідь парадоксальна?
У кожного вже нерви гострі, як мечі.
І ось ця мить – шалена, ризикова:
Я знаю відповідь, і я цей знак даю.
Мій капітан дає право на слово.
Сказав я дострокову відповідь свою.
А вже за мить я був в обіймах шістки.
Моя команда перемогу здобула!
Тепер вже можуть відпочити мізки,
Бо надто вже шаленою ця гра була.
А ще за мить оголосив ведучий,
Що за фінальним призом маю піти я.
Від цього серце билося ще дужче:
Омріяна «Сова» – вона тепер моя!!!
Щасливе селфі в світлі від софітів:
Команда, я, «Сова» і дівчина моя.
Я граю у найкращій шістці в світі.
Коли ми за столом, то всі – одна сім’я.
Але минула швидко ейфорія.
Я вже прокинувся.
На жаль, все було сном.
Так, сон минув, та залишилась мрія
Зіграти хоча б раз в Еліті за столом.

Раніше – був більш відкритим,
І всім навкруги довіряв.
Тепер – став по горло ситим
Від тих, хто мені дошкуляв.
Раніше – був здивований,
Від всіх компліментів та слів.
Тепер – стіна збудована
Від всіх друзів та ворогів.
Раніше – хотів кохати,
Бо вірив у світлу любов.
Тепер – вчусь не довіряти,
Бо крила опалені знов.
Раніше – був більш відкритим.
Колись – більш романтичним був.
Тепер – шляхи перекриті.
До світла стежки я забув.

На чорному шоломі – портрети та імена
Тих, хто ніколи вже не здобуде медалі.
Вони – всього лиш спортсмени.
І не їхня вина,
Що вони у війні раптом жертвами стали.
На чорному шоломі – портрети всіх тих людей,
В яких сенсом життя були ігри й змагання
За прапор країни та чесність спортивних ідей.
Вони собі здобули ім’я та визнання.
На чорному шоломі написані імена
Тих янголів спорту, які стали мішенню.
Їх спортивні кар’єри навік спинила війна.
А МОК зрадив пам’ять, набив повні кишені.

Ти чуєш?
Знов лунає цей танго-вальс,
Під який ми з тобою в перший раз танцювали.
Ніжна мелодія «Una noche mas»
Так і просить, щоб ми знову цей вальс пригадали.
Тож, давай пригадаємо його знов.
Нехай, як тоді, зустрінуться погляди наші.
Без жодного слова, без жодних промов –
Тільки я, тільки ти – всередині танго-чаші.
Знову разом танцюємо танго-вальс.
Нехай, як тоді, знов з’явиться іскра між нами.
Ніжна мелодія «Una noche mas»
Буде сказаними тільки між нами словами.