Маршрутки – це суцільний прикол. До такого дійшло, що вже якщо їдеш у ній і не відбувається чогось цікавого чи смішного, то стає скучно. Подорож не вдається.

Нещодавно, як Вам уже відомо, я їздив на лижі у смт. Славське, покататися на них так і не вдалося, однак у транспорті туди і назад вдалося ще й як. І якщо вперед ми їхали поїздом і всі спали, то назад людей вже було набагато більше, був «білий» день і ще плюс ми їхали маршруткою.

Що цікавого там відбувалося, які враження на мене справила маршрутка та багато іншого читайте далі.

Отже, приїхавши із гори Тростян на вокзал смт. Славське переді мною і моїм товаришем постала інша проблема, як доїхати додому. Поїзди чи електрички до Львова за розкладом мали їхати аж ввечері. Залишався варіант з маршрутками.

Попитавши місцевих нам сказали, що маршрутки за напрямом Славське-Львів їздять щогодини. Одна з них якраз стояла на посадці і за 15 хвилин мала відправлятися.

Проїзд з курортного містечка до Львова на цьому виді транспорту коштує 27 гривень.

Ми з товаришем закупилися у місцевому магазині, бо їхати треба було довго, а точніше приблизно три з половиною години і зайшли у салон.

За деякий час маршрутка рушила. На перших порах було все спокійно. Їдемо та й їдемо, хто з пасажирів спить, хто милується незабутніми краєвидами, хто активно обговорює наболілі проблеми.

А потім почала нервувати дорога.

Таких ям, як на відрізку дороги Славське-Сколе, я вже давно не зустрічав. Навіть в найбільш віддалених селах – дорога і то краща.

Я з товаришем і ще кілька людей хто пив пиво, хто воду, хто щось жував просто «плювалися». У вашого автора за цей відрізок дороги три рази виливалося пиво на штани. Потім я зрозумів що це діло «пахне» і відложив пиво і воду на кращі часи.

Що цікаво наша маршрутка зупиняється досить часто, а у таких місцях як Тухля, Сколе, Стрий вона стоїть від 5 до 15 хвилин.

За цей час, як ви зрозуміли, можна купити і випивки, і хот-догів, і чіпсів. Що тільки забажаєш. 🙂

Перед нами сиділи хлопці з Донецька, які як і ми їздили на лижі. Вони явно не спали, а активно розмовляли і перехиляли чарчину. 🙂

Серед цікавинок також додам, що у Сколе сіла симпатична дівчинка, жаль, але вона вже була заручена. Згодом я це побачив. 🙁

А потім був Стрий, циганів на вокзалі – світ. Всі ходять по салону, просять, навіть на коліна готові стати, щоб їм дали копійки. Плюс ще у цьому місті в автобус зайшов якийсь дядько, що сам до себе розмовляв. 🙂

Спочатку всі на нього гледіли, далі пиво пили, балакали, а опісля заспокоїлися і десь після Миколаєва пасажири затихли. Більшість з них як і ваш автор поринули у сон, який завершився вже у Львові.

Ось так я їхав у маршрутці Славське-Львів.

Автор статті: Vorobus.