Робочий тиждень триває, на вулиці і на далі жарко, а Воробус все під враженнями від проведених вихідних.

У сьогоднішній публікації будемо говорити про те, як автор блогу ходив до Медової печери.

Що це таке, що цікавого там побачив Воробус та багато іншого читайте далі.

Розпочну свою розповідь із того, що йти до Медової печери не планував, але так склалися обставини, що Воробус був в тих краях, мав трохи часу, то чому б не зайти і не глянути на ці чудові місця.

Пам’ятаю ще колись ходив сюди із компанією на шашлики, то залишилися лише позитивні враження.

Як знайти медову печеру? Перш за все треба знайти вулицю – Медової печери, а знаходиться вона недалеко від центру, це бічна вулиця Пасічної.

Їхати треба до самого кінця вулиці, потім будете минати геріатричний пансіонат (дім для перестарілих) і потім треба різко звернути вправо вниз.

Якихось дві хвилини і перед вами відкривається чудова галявина, де одразу ж впадають в очі молоді панянки, які приймають сонячні ванни. Також звернув увагу на те, що на поляні був круг, таке ніби сюди прилітало НЛО. 😀

Звісно, щодо пришельців – це жарт, але цікаво ж звідки взялися ці круги.

Сама печера. Вона є штучною, довжина її приблизно 56 метрів і видовбана вона була ще у далекому 1850 році. Коли заходиш всередину, то помітно що там є де-не-де сміття. Така вже культура наших людей, що треба де-небудь викинути сміття лишень би не нести його додому.

Подейкують, що в печері водяться кажани, але в цей день Воробус їх не бачив.

А ще печера помагає від дощу. 🙂

Також у 15-ти хвилинах від печери є джерело. Незважаючи на те, що вашого автора ще досі болить нога, я таки вирішив сходити до джерела.

Парк загалом гарний, але на деяких ділянках дороги є глина. Це сліди від мотогонок. Для тих, хто не знає, скажу, що саме в цій парковій зоні проводяться змагання.

Глини настільки багато, що Воробус у своїх білих мештах не знав як її оминути. 😀

Саме джерело чимось особливим не відрізняється. Є труба, з неї тече вода, біля нього хлюпаються дітлахи, а хтось просто приходить сюди набирати воду.

Можливо ваш автор ще би більше походив по цьому парку, але час невблаганно зникав і вже треба було повертатися до місця, звідки я починав свою екскурсію.

Так собі думаю, колись таки попрошу всім відому Ольгу Vrubli провести більш детальну екскурсію по цих місцях. Подейкують, що вона там мастак, тобто говорячи нашою мовою – знає все.

Автор статті: Vorobus.