Робочий тиждень розпочався, а з ним і починаються з’являтися нові публікації на блозі Воробуса.

Матеріалу є багато, але є одне маленьке «але»: часу в автора блогу обмаль, тому пости будуть виходити переважно після обіду. Хоча, може й щось поміняється.

Одним словом, як вдасться, так і буде.

Про що будемо говорити сьогодні? Першою темою про яку будемо говорити стане парк «Погулянка».

Минулих вихідних, за рахунок теплої погоди, вашому автору довелося там погуляти і у сьогоднішній публікації поділюся враженнями від цієї прогулянки.

На «Погулянку» я поїхав не випадково. Просто, саме таким чином, хочу продовжити розповіді про львівські парки.

Парк «Погулянка» – був заснований ще у далекому 1821 році. До наших днів там була і броварня, і крутий ресторан, і просто занедбаний ліс. Зараз – це пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Воробус прогулювався цим парком ще за часів школярства. Пам’ятаю полюбляв сюди приходити з однією панянкою (ім’я з морально-етичних норм писати не буду).

А так часто бував у центрі творчості дітей та юнацтва Галичини, що знаходиться на самому вході в парк про який, до речі, ходять різні чутки. Свого часу тут полюбляли нападати на людей і відбирати мобільні телефони, гроші тощо….

Але, це було давно і неправда.

Отже, розпочинаємо екскурсію. Заходимо поступово в парк і бачимо справа занедбаний будинок: все поламане, вікна побиті, муть якась. Це мені нагадало фільм жахів і психіатричні лікарні з привидами.

Хотів дізнатися що це така за місцина, але вивіску хтось вкрав, звідти сильно смердить. Схоже на очисні споруди.

Йдемо далі. Поступово починається хороша дорога і акуратно посаджені дерева. По дорозі зустрічаємо велику кількість смітників і ось такі от вивіски на деревах.

З часом з’являються лавочки для сидіння, де можна побачити як закоханих, мамочок з дітьми та й просто старших людей. Вони приходять сюди просто відпочити від трудових буднів або ж усамітнитися.

Хоча, щодо закоханих явно тут не усамітнишся, але це не заважає їм привселюдно цілуватися.

Бачив двох дівчаток, які сиділи читали книжки. Вони такі були серйозні, що якби всі такими були – ми би ніколи не знали що таке жарти. 😀

Лавочки ніби не зламані, але це ще як сказати. Одні є нормальні, інші такі розвалені, що аж одразу ж хочеться передати вітання нашій міській владі, ЛКП і їм подібним.

Соромно мати такі лавочки в такому хорошому місці. Так, скажете що проти вандалізму ніхто не застрахований, але час від часу треба щось оновлювати, модернізувати тощо.

Поступово підходимо до ставів. Не дивуйтеся, вони теж тут є. Щоправда зараз там стоїть великий сморід і працівники ЛКП всередині прибирають сміття.

Далі буде….

Автор статті: Vorobus.