Спекотний день та про що мріє Омелько Косопизд

Давненько своїми публікаціями не радував нас постійний читач блогу Воробуса та віднедавна й автор публікацій – пан Омелько Косопизд.

Свого часу цей пан обіцяв розповісти про «пляшковий» бізнес, але після того як він пішов їх здавати він десь зник. Не було його довго і ось знову він з’явився, на цей раз в Косопизда є мрія до якої він прагне.

Що це за мрія, чи вдасться її втілити в життя та багато іншого читайте далі у домислах пана.

Доброго вечора, малята!!!

Ось добігає до кінця ще один чудовий літній вечір і на блозі Воробуса ділиться своїми роздумами ваш любимий – Омелько Косопизд.

Після важкого робочого дня ( а я таки сьогодні працював коли багацько народу відпочивало і пило горівку) прийшовши додому, я впіймав себе на думці що необхідно поплюскатися у якій-небудь водоймі.

Що ви думаєте я зробив? Все просто, я вирушив на пошуки цієї водойми.

Не довгим був мій пошук і вже за мить я натрапив на омріяне озерце. Пропливши кілька метрів, Омелько отримав море задоволення.

Йдучи додому, я розмовляв з одним хорошим паном (ім’я та прізвища його називати не буду ), який розповів мені , що напала на нього хандра, нічого в нього не виходить, дівки його не хочуть, обирають якихось тюфіків і він втратив натхнення до веселого життя.

Вже вдома, ласуючи полуницею з сметаною (краще йде чим пиво), вирішив написати про свою мрію.

Так, так, мрія в Омелька теж є. Як ви думаєте якою вона є? Гарна цицькаста дівка? Якщо ви так подумали, то помилилися.

Моя мрія така: лежу значить я на березі Атлантичного океану в гамаку, в руках тримаю Мохіто (можна навіть алкогольне), на вечерю мені подають лобстерів або ж якусь екзотичну страву, в гаражі мене чекає червоне спортивне авто (BMW Z4 не знаю чому, але саме це авто припало мені до душі) ну, і звісно симпатична панянка, яка супроводжуватиме мене всюди…

Я її буду так цілувати що аж млітиму…..

Пишучи це все я мимоволі вже себе уявив у Флориді……ех . Хоча знаєте думки мають властивість матеріалізуватися, тому треба мріяти і можливо у недалекому майбутньому моя мрія таки здійсниться.

Головне щось робити, а не сидіти читати газети в кріслі та грати в шахи з місцевими дідуганами.

Колись і мені в житті пощастить…

А у Вас читачі блогу Воробуса , які мрії?

P.S. За «пляшковий» бізнес напишу вже у найближчих публікаціях на блозі шановного пана Воробуса.

Автор статті: Омелян Косопизд.