Що лише не придумують люди щоб заробити гроші і я їх прекрасно розумію. В країні зараз така криза, що ніхто не може сказати чого очікувати вже завтра.

Гривня з кожним днем все більше знецінюється, курс долара, євро росте як на дріжджах і не дивно, що люди масово все розкуповують в супермаркетах, магазинах та їм подібним торговельним закладам.

Мав Воробус сьогодні трохи вільного часу й вирішив згадати часи та сходити на такий ринок як «Добробут» за маслом. Колись там воно було дуже смачне. А як цього разу і чи взагалі є?

Йде автор блогу собі, йде, милується красивими дівчатами, які йдуть мені на зустріч (із приходом тепла вони почали роздягатися) і тут ринок.

Про його наближення мене сповістила старша жіночка, яка сказала мені що все в неї погано, грошей нема і щоб я дав їй дві гривні.

Схожа вона правда була на алкоголічку, але менше з тим. На моє побажання піти зі мною щоб я купив їй хліба жінка відмовилася, лише додала лаконічно: «Всі ви такі»…

Підходжу до ринку і просто не можу повірити своїм очам. Виявляється люд придумав новий бізнес, який мене зацікавив.

Незважаючи на те, що зараз тепла погода продавати як такого нічого нема. Приходиться думати… І таки додумалися.

Кілька людей продавало, увага, вареники.

Що ж, пробую попитати а скільки коштує таке зараз задоволення. Адже, не дарма кажуть, що українець без вареників – як секс без жінки.

Цю страву у нас люблять їсти і ще й як.

Приємна жіночка відповідає, що вареники є різного типу: з грибами, з картоплею, з капустою.

Обираємо нехай з картоплею. Питаю яка ціна варених та вже висушених вареників? Чую відповідь – 27 гривень за кульок, а в кульку приблизно 25 штук.

Як на мене, досить атаки адекватна ціна. Не думаю, що у супермаркеті купиш дешевше. Та, і там вони не такі. Тут вареники зроблені з любов’ю – домашні.

Проходжу далі, знову вареники. На цей раз продає чоловік. Ціна приблизно така сама.

Воробус так захопився що й забув що треба купити масло. Потім його таки куплю.

Коли повертався додому зустрів хорошу знайому. Щось ми так зговорилися, Ігор Воробус почав розповідати про новий бізнес людей на що жінка відповіла наступне: «Нема людям що робити, вигадують вже все що лише можна».

А чого б і ні? Я завжди притримувався думки, що кожен заробляє так як може. Хтось працює двірником, хтось журналістом, а хтось продає вареники.

Гірше коли людина нічого робити не хоче…

Ось такий от бізнес, по-львівськи, віднедавна почав процвітати у місті Лева.

Так завжди не буде, буде ще гірше?

Автор статті: Vorobus.