Чесно скажу, навіть не пригадую коли востаннє так Воробус святкував день народження.

Що в ньому особливого?

Ну, по-перше, це – Страсна п’ятниця (найскорботніший день усього Великого Посту). Саме в цей день колись розіп’яли Ісуса Христа.

Тому, святкувати щось в цей день було би не дуже то і коректно з мого боку. Якщо це і буду робити, то вже опісля Великодня.

По-друге, Воробус ще досі не відновив здоров’я після операції яку довелося перенести нещодавно. Суцільна дієта, повна заборона на вживання алкогольних напоїв.

Яке тут може бути святкування? Хіба що прийти і попити чаю або кави зі мною.

По-третє, з кожним роком ти все більше та більше розумієш, що день народження – це дуже то і свято. Ти наближається до старості і людину охоплює така собі ностальгія за минулими часами.

28 – це ще не старість, а саме день задуматися над своїм майбутнім що Воробус і активно робить. Зміни будуть і дуже великі.

Пора вже й сім’ю створювати, дбати за власний побут.

Тому, не здивуйтеся, що з часом може прийти і такий час, що Ігор Батькович буде менше подорожувати, більше буде зайнятим різними справами і так далі.

Що радує в сьогоднішній день – це вітання від близьких людей. Недаремно казали колись старші люди, що багато друзів не буває. З цією тезою можу цілковито зараз погодитися.

Лише найкращі не будуть писати банальні привітання в соціальних мережах, а просто зателефонують або ж напишуть смс-повідомлення.

Принаймні я так завжди стараюся робити. Скільки того життя.

Через цю публікацію хотів би подякувати всім людям, які привітали сьогодні, підтримують у важкі часи і часи розквіту.

Варто згадати таких людей як: Омелько Косопизд, Юрій, Armikron, Ірина, Святослав, Ліля (мій таємний агент), Світлана, Старенький, Тарас, Павло, родичі й так далі…

Саме ваша підтримка зробила мене ще сильнішим і ще більш критичнішим. 😀

Що буде далі? Чесно, я й сам не знаю. Лише час розставить всі крапки над «і». Ресурс про Львів дасть Бог здоров’я і наснаги будемо ще вести.

Хоча, може відбутися всіляке.

Ну, і як не згадати за природу. Після холодних буднів нарешті прийшло довгоочікуване тепло. Вийшов такий Воробус зранку, пішов до Плащениці, а опісля вертався і зайшов до озерця де плавають качки.

Вони сьогодні на мене дивилися якимось дивним чином. Можливо хотіли мене привітати, але цього не можуть фізіологічно зробити.

Правда одна з них закрякала. 😀

Також через цю публікацію дякую своїм батькам, які мені подарували це життя. Без них вічно веселого Ігоря Воробуса би не було. 😀

Автор статті: Vorobus.