Всі напевно раз у в житті їхали поїздами. Але, поїзд, то ще квіточки. Сам прикол їхати електричкою. Переїхавшись у ній можна цілий фільм знімати. Недавно довелось зробити таку поїздку.

Для тих хто не знає, що це таке скажу, що електричка – це електропоїзд приміського сполучення.

Колись я на них їздив дуже часто, але часи минають, люди старіють і якось відійшло воно само собою. І от недавно дуже терміново треба було переїхатися на електричці. Цікаво було чи щось у них змінилося чи ні. Висновки після цієї поїздки я зробив.

Як напевно відомо всі електрички у Львові їдуть із приміського вокзалу. Прийшовши туди треба взяти квиток. Звичайно, що каси там є. Але, кажу вже, якщо хочете сісти вчасно на електричку, то приходьте швидше, бо взяти квиток є трішки проблематично. Відчинених кас мало, а ще плюс пенсіонери беруть безкоштовні квитки, тим самим гальмуючи чергу. Хоча на скільки я знаю вони можуть і без квитка пройти і їхати.

Взяв я квиток. Іду перед входом на перон є турнікети Якісь вони трохи тугуваті. Треба брати квиток, шукати штрих-код і кружляти щоб засвітило зелене. Пам’ятаю був прикол, що тип один засвітив зелене, а одна бабка проскочила і тип залишився із нічим. Прийшлося йому іти до охорони і пояснювати що сталося.

Також із квитками можна іти через головний вхід, де стоїть охоронець. Пам’ятаю малими ще брали старі квитки і показували. Деколи це проходило.

То все ще квіточки. Саме цікавіше починається у самому вагоні. Ніколи не сідайте у 3 вагон, бо там може бути неприємний запах. Точно не пам’ятаю, але у цьому вагоні вроді туалет.

Сидиш ти і чекаєш відправлення електрички і починається. Люди там говорять на всі теми. Хто розказує що вчора напився, хто про город, хто про політику. Короче кажучи можна почути все.

Потім починають бігати торговці. Купити там можна все від морозива, вафель і гуліверів (3 на гривню) до ниток, фонариків і газет. Пам’ятаю колись ще ковбасу продавали. У цей раз її не було.

Дуже запам’ятався тип що продавав канцелярські товари. Щось іде бурмочить під ніс і тримаєш пляшку пива у руках. Я тільки почув, що він казав щось там про батарейки.

Аж тут ні з того ні з всього заходять цигани. І починають співати їхню улюблену пісню: “Настала на світі неждана година…”. Скажу, що деякі так нічого співали, а деякі просто махали ротом.

І ось нарешті ми рушили. Вроді торгаші заспокоїлися. Якісь там йшли, але мало.

Переїхали пару зупинок і йдуть вони. Ви напевно здогадалися, що це контролери, що перевіряють квитки. Дуже я здивувався, що тепер вони ходять із охоронцями. Напевно були якісь напади. Але, не про це зараз.

Люди, напевно чверть вагона відразу ж давай втікати. Хто іде навпроти них кажучи, що вже виходить, хто перебігає вагони.

Бо ще із минулого досвіду знаю, що всі мають квитки до першої зупинки. Думав у тому плані щось змінилося, але ні, нічого не змінилося. Люди біля мене сиділи і деякі із них кажуть все свалюємо, бо ми маємо квитки тільки до першої зупинки.

І ось нарешті моя зупинка. Я вийшов із електрички під враженнями.

Назад їхав, то така сама ситуація. Ті самі торговці. Я щось трішки задрімав аж тут знову співання і той тип з батарейками, що бурмочить під ніс. Я “віддихнув”.

Ще дуже мені не сподобалося, що познімали поїзди. Ну що це таке? Один поїзд у 9, а другий аж в 14. Потім аж в 18. Людей повно, нема де сісти.

От така от вийшла моя поїздка електричкою.

А насамкінець пропоную послухати пісеньку про електричку: 🙂

Алена Апина – Электричка

Прокатайтеся електричкою і будете під масою вражень!!!

Автор статті: Vorobus.