Похід Воробуса та компанії на озера Аршиці (22-24.07.16). Частина третя - Блог про Львів

Похід Воробуса та компанії на озера Аршиці (22-24.07.16). Частина третя

Воробус на озері Росохан

Завершальний день нашого походу озерами Аршиці видався, мабуть, найлегшим зі всіх днів що ми там перебували.

Першим після ночівлі на озері Аршиця прокинувся ваш автор. На годиннику стукнула 7 година ранку і я одразу ж з намету побіг на саме озеро. Воно істотно оміліло, зрештою як і всі що ми бачили.

Намети

Кілька фотографій напам’ять й треба звідси втікати. Щоб наші читачі знали, комарі біля озера такі, що стояти хвилину точно не можеш. Приходиться якось рятуватися, а Воробус це робив за допомогою вогнища яке вдалося розпалити.

Аршиця-2016

Поки Воробус готував чай, прокинулися після сну й решта учасників походу. Багато часу на збирання ми не мали, тому що треба було рухатися в сторону Осмолоди.

Саме з цього населеного пункту мав о 17 годині відправлятися автобус за напрямом Осмолода-Калуш.

Вирушаємо в дорогу, але вже не у складі 5-ти учасників, а трьох. Новий знайомий – п. Юрій та один із наших колег вирішили залишитися й самостійно добиратися у Львів.

Дорога до озера Росохан, яке було на шляху до Осмолоди чимось цікавим не відзначилася. Йти по витоптаному райштоку було скучно.

Райшток

Та й настрій якось впав тому що коли дивишся як інтенсивно знищуються дерева в Карпатах розумієш, що незабаром їх й взагалі може не стати.

Також читайте:   Колиби в Карпатах. Будиночок в сідлі між Грофою та Конем Грофецьким

Єдине що повеселило, так це гриби. Їх ми почали зустрічати все більше та більше. Деякі з них навіть вдасться згодом довезти до Львова. Буде підливка, а чому б і ні?

Якихось 2,5 години й ми вже на озері Росохан. Тут також води не так багато якби цього хотілося. За те, відвідувачів значно побільшало. І, що цікаво, вони різного віку.

Озеро Росохан

Це озеро, як бачимо, користується більшою популярністю чим та ж Аршиця.

Кілька хвилин витрачаємо на маленький пікнік, робимо фото та йдемо далі, адже нас ще чекала далека дорога (приблизно 17 кілометрів) до села Осмолода.

Добре, що згодом пощастить й місцевий лісник підвезе нас фактично до автобусної зупинки. Уявляю собі, що було би якби ми цей шлях пройшли пішки. А так встигаємо не те що на автобус, а й навіть попити квасу, пива.

Рушаємо… Карпати прощаються з Воробусом та його друзями й кажуть до нових зустрічей. Ми ще неодмінно сюди приїдемо… навіть для того, щоб таки знайти літак й відвідати нові вершини.

У планах Воробуса відвідини Грофи, Молодої й так далі. Коли це станеться?

Вже незабаром….

Подорожувати – це завжди круто.

Автор статті: Vorobus.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*