Продовжуємо…

– Коли Ви повірили, що «Фенікс» став володарем Кубку України (U-14)?
– Напевно, ще до кінця не повірив, надто вже казковим виглядає хеппі-енд цієї історії. Та й хлопці, думаю, ще не збагнули. Потрібен час. У багатьох спортивних клубах, чиї стіни обвішані медалями та кубками, посміхнуться, прочитавши це. Але для цих хлопчиків такий результат – величезна перемога. І їх самих, і тих, хто у них вірив.

– Які у Вас залишились враження від тріумфу Вашої команди у Слобожанському?
– Найяскравіші – від самої гри, від розуміння, як зростає команда. Часто думаю – а що, якби чотири роки тому ми б пішли протореним шляхом? Знайшли б слова, пояснили дітям, що крім футболу, є багато цікавого в житті. Це було б легко, але обраний важкий шлях показав після фінального свистка у Слобожанському нашим і іншим дітям, які опинилися в схожих умовах: усього можна досягти, якщо є прагнення і готовність багато працювати. А батькам – що завжди є альтернатива.

– На жаль, у турнірі у Слобожанському взяло участь мало команд – лише шість, хоча планували поборотися за Кубок України (U-14) близько десяти клубів, якщо не більше. Це вплинуло на рівень турніру?
– Безумовно, турнір би виграв, якби в ньому могло взяти більше команд. Але приїхали рівневі. Взагалі-то, не бачив слабких суперників на подібних турнірах. Багато хто під чемпіонати та Кубки України навіть збірні збирають. Отже, в мотивації учасникам не відмовиш.

– З ким у «Фенікса» була найважча гра, а з ким – найлегша?
– Простих ігор не було. Навіть самі результати за це говорять. Дві перемоги з рахунком 1:0. Два матчі, завершених серією післяматчевих пенальті. Про рівень суперників говорить і те, що «Фенікс» майже всі матчі грав від оборони. У Харкові знають, що ми, як правило, завжди граємо першим номером.

Дуже сподобалися обидві гри з «Олімпією-Дніпро». Певен, у суто ігровому плані вони порадували і глядачів, і тренерів, і хлопців. Одеський «Кристал», кілька гравців якого ми знаємо по «Чорному морю», дуже легка, технічна, швидка команда. Із задоволенням вболівали за них і впевнений – тільки коротка лава запасних завадила одеситам потрапити в трійку. Запам’ятається і матч з дніпровською «Істою-ДЮСШ № 7», який став одним з наших кращих на цьому турнірі.

– Кого можете виділити зі своєї команди на цьому турнірі?
– Не в наших правилах когось виділяти. І це не просто політес. Не можу назвати жодного гравця, чий внесок у загальну перемогу був би незначним. Наші тренери – хороші менеджери. А хороший менеджер завжди вибудовує команду, максимально використовуючи сильні сторони кожного гравця і нівелюючи слабкі. Власне, це і є мистецтво управління, не тільки у футболі. Ми виграли саме за рахунок бездоганної дисципліни, хорошої тактичної підготовки, безмежної самовіддачі і бажання. І воротарі, і польові грали на рівні, гідному турніру. І Кубок України виграла саме Команда.

– У цьому сезоні «Фенікс» взяв участь у чемпіонаті України (U-15) серед команд Першої ліги, де вийшов у фінальну частину, а також виграв Кубок України (U-14). Чи можна вважати, що цей сезон став для Вашої команди найуспішнішим?
– Ми вимірюємо успішність сезону не тільки футбольними показниками, а й якісним зростанням клубу. І в цьому плані сезон, безумовно, успішний. Ми виграли свій перший міжнародний турнір – «Hamburg Cup International». Виграли Вищу лігу Ярмарку футзалу в Луцьку. Завершили майже дворічну роботу зі створення сайту команди. Це наша особлива гордість, бо такий сайт гідний багатьох професіональних клубів. Ми знову потрапили до фінальної частини чемпіонату України, причому в старшій віковій категорії. І, хоч результатами херсонського фіналу похвалитися не можемо, але це був дуже корисний досвід. Він дав поштовх дискусіям, ідеям, планам, і це, в тому числі, позначилося на кубковому успіху «Фенікса». Ми стали офіційно зареєстрованою громадською організацією – знаковий етап. Чотири роки потому ініціатива батьків трансформувалася в Центр соціальних молодіжних інновацій «Фенікс». Ну і, безумовно, Кубок України – як найвище поки спортивне досягнення команди.

Далі буде…

Автор статті: Terentyev.