Літо продовжується, а це означає, що нема чого сидіти в хаті, а треба подорожувати або ж гуляти на відкритому повітрі.

Саме так і робить автор блогу. Вчора, наш склад велосипедистів став ще більшим. До двох Ігорів додалася ще й Юліана.

Стартувати вирішили на проспекті Чорновола (біля «Рукавички») і цього разу попрямували у район «Рясне 2».

Цікаво було глянути як їхати туди, чи є велосипедні доріжки, та й, зрештою, як живеться людям у відносно новому спальному районі.

Їхати у Рясне вирішили чернез вулицю Варшавську-Тунельну. Одразу ж зазначу, що робити це тут не так просто як здається. Дорога транзитна, по ній їздить багато вантажівок і треба бути дуже уважним.

Якщо бути відвертим, то я був у шоці від моїх колег. Вони як увімкнули швидкість, то я залишився далеко позаду. Довелося також вмикати турбопередачу і наздоганяти. Лише на перехресті із вулицею Шевченка вдалося їх наздогнати.

Далі стало ще цікавіше. Колеги збільшили швидкість і про зупинку навіть не було розмови. Благо, що їхати було один кайф: прохолодно, плюс у сторону Рясне є класна велосипедна доріжка, яка місцями переривається, але, тим не менше, все досить таки пристойному стані.

Як же ж потрапити у Рясне 2? До цієї поїздки я там ніколи не бував, це саме стосується і моїх колег. Вже по дорозі назад ми побачили коротку дорогу, а поки що ж поїхали автомобільною дорогою і різко повернули праворуч.

Перше враження, яке склалося від цього мікрорайону – багато будинків, мало магазинів, багато дітлахів і не менша кількість велосипедистів. Ще кілька метрів і натрапляємо на супермаркет «АТБ» і величезну чергу на вході до нього.

Їдемо далі, футбольні поля. Тут розпочалося будівництво двох спортивних майданчиків. За ними ще кілька сот метрів і кінцева зупинка маршруток, класна фігура Діві Марії, школа, ліс і на цьому все.

Ці всі місця можна об’їхати велосипедами без жодних проблем. Далі більше, якраз біля, згадуваних вище, полів є прокладена велосипедна доріжка завдяки їй можна виїхати аж до АЗС по дорозі на Рясне-2 (орієнтир міст).

Трохи відпочивши на мості, ми попрямували у напрямку початкової точки – супермаркету «Рукавичку». Їхати було одне задоволення.

Так, можливо у напрямку центру вже немає такої нормальної велосипедної доріжки, але, натомість порадувала вулиця Тунельна.

Спуск зайняв нашій команді не більше чим хвилин зо 15-ть. І це, незважаючи на те, що так само як і вверх, разом із нами їхало багато вантажівок.

Ось такий класний велозабіг вдалося зробити Ігорю Воробуса та його друзям.

Незабаром нові подорожі…

Автор статті: Vorobus.