Історія одного яблука…

Коли я побачила цей портрет Блаженного священномученика Климентія Шептицького , признаюся чесно, на хвильку стамувала подих.

А тоді думками перенеслася в листопад, коли в мене біля ліжка на невеличкому накаслику, довший час, лежало велике червоне яблуко подароване Остаповою бабцею.

Його солодкий нектар наповнював спальню спокоєм і спогадами давнини.

Якось в розмові, п Оксана( Бабуся Остапа Лозинського) розказала мені, що коли вона була маленькою дитиною, то приїздили з батьками до Святоуспенської Унівської Лаври на літургію. Того часу ігуменом того монастиря був о Климентій Шептицький.
Після літургії, отець Климентій , приніс кошик яблук і почав роздавати помежи дітей. Серед тих дітей була і Остапова бабця.

Село Прилбичі
Господарі повернулися додому

Того вечора я вернулася від Лозинських з великим червоним яблуком, що мені принесла з пивниці п Оксана, яке було наче з минулого століття.

За пару днів, воно отримало перші зморжки, і мені довелося його з”їсти одного ранку.
Тепер це яблуко, що зображено на портреті, увіковічнює і історію родини Лозинських, і передає жертовний образ о Климентія.

Остапе , Дякую….

До мурашок…..
Остап Лозинський

Блаженний священномученик Климентій Шептицький
2020, дерево, левкас, акрил, срібло
робота для проекту “Молитва до митрополита. Софія”

Більше цікавих публікацій від Олени Білоус можете прочитати ТУТ.

Автор статті: Olena Bilous.