Новий робочий тиждень настав, дуже важкі вихідні були в автора блогу, але це означає, що сьогодні не буде нового посту. Ще й як буде. Треба ж описати все що вдалося побачити. Можу навіть показати листок, на якому є з десяток тем.

Тому, не гаймо часу, а поїхали…

Звичайно, що без теми велосипедів я не можу. І хоч цих вихідних катав мало, але ж є минулі поїздки, про які аж хочеться розповісти.

Що зразу згадується, так це наші нічні велопокатульки нічними Винниками. Це було щось. Навіть скажу більше, довелося ремонтувати після цього свій агрегат. Але, про все по-порядку.

Отже, теплого літнього вечора телефонує мені приятель і пропонує покататися Львовом. Місце покатульок мав вибрати я. Звичайно, у тих місцях, де вже бував, не хотілося катати, то ж вирішив ризикнути й поїхати на Тракт-Глинянський. Колись думав туди катнути, але з моїми друзяшками вирішили повернути ліворуч у напрямку села Підгірці. Пригоди там були ще ті, але зараз про інше.

Отже, Славко, увага, його малий (!) у спеціальному сидінні й Ігор “Горобус” проїхалися старим добрим Кайзервальдом і через Кривчиці попрямували на Тракт-Глинянський. Кінець досить цікавого району й перед нами перехрестя. Ліворуч, як відомо, дорога на дачі, а праворуч вверх видніється дорога на Тракт. Що одразу ж кидається в очі, закинута будівля якогось заводу. Уявляю собі тут полазити вночі й пограти в пейнтбол. Ох, і весело було би.

Відкидаю ці думки у сторону й пробую їхати. Хахаха, потрапляю у болото. Чомусь мене воно у цьому сезоні постійно «наздоганяє». Були би мої друзяки з «Велопедальки» зі мною, точно би прибили. А так, об’їхали ми цю проблемну ділянку й виїхати на класне місце для романтики. Звідти вимальовується класний краєвид, особливо ввечері. Дівчат з нами не було, то ж затримуватися не стали. Тим більше, що Дарій сказав їхати далі, бо його кусають комарі.

Сказати, що на Тракті є щось аж надзвичайне – це нічого не сказати. Тут повним ходом кипить робота по зведенню нових будинків. Треба було виїжджати з цього дурдому. Логічно, що вивела дорога нас до овочевої фабрики.

Істотно потемніло. Вечір наступав. То ж, треба було або круто пертися вверх або ж шукати альтернативні шляхи повернення додому. І тут мене почало «крити». Не знаю чому, але я запропонував моїх друзям поїхати через Винники. Дорогу там зараз масштабно ремонтують, транспорт там не їздить, то ж мало бути цікаво.

Ярослав і Дарій погодилися. Останній лише просив попшикати його засобом від комарів.

Пригоди лише розпочиналися…

Автор статті: Vorobus.