Ми, бібліотекарі Львівської обласної … , любимо нашу книгозбірню. Зріднилися з її двоповерховим будиночком по вул. Зеленій, 24, з його довгастим відкритим стареньким балконом, ромбоподібним візерунком, пофарбованим зеленою фарбою, з античними персонажами, які вилежуються незворушно на фасаді будинку поруч з заціпенілими у часі собаками, із чарівними путті, що по обидва боки будівлі підносять вгору соковиті грона винограду і яблука.

А причілок?.. Який дорогий нам скромний причілок із звичайнісінькою декоративною вазою і лавровими гілками.

І хоч ліпнина будинку має грубуватий вигляд, все одно – ціни їй нема.

Сюди занесло нас у різний час, як насінини вітром. І кожен з нас мав вибір: прорости йому тут чи ні, полюбити цей грунт, цю місцину, чи ні. А тепер – це наш другий дім.

Майже щодня коротенькою доріжкою ми проходимо між зеленими пухнастими туями, “пірнаємо” в невисокі чорні металеві двері колишнього палацу Замойських-Шептицьких, підіймаємося 23-ма дерев’яними східцями, якими десяток років проходили Шептицькі, подумки вітаємося з колишніми господарями будинку Леоном та Ядвігою, що посміхаються до нас з подарованого в час мистецького проекту банера такі молоді, закохані й шляхетні. Відтак прочиняємо помаранчево-рожеві мальовані двері з мозаїкою угорі. Наштовхуємося на роздягальню. А потім ідемо на свої робочі місця. І поринаємо в роботу з КНИГОЮ, з людьми, яким потрібна книга. Готуємо зустрічі з талановитими авторами. Приймаємо з радістю їх пізнавальні книжкові дарунки. Залишаємо тепло від прочитаних книг, зустрічей на сайті книгозбірні, в соцмережі.

В праці біжить час … Незчулися, а нашій бібліотеці – 95.

Дорога книгозбірне, зараз нелегкий час … Та, як би там не було, ми тобі бажаємо щасливої долі, процвітання.

Нехай твоя будівля живе. Нехай в ній живе КНИГА. Нехай сходами Шептицьких завжди ходять щасливі відвідувачі.

Наталя Звольська (бібліотекар-методист відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ)

Автор статті: Наталя Звольська.