25 січня 2024 року, під час зустрічі з викладачем, дипломатом, письменницею, державним діячем Наталією Колесніченко-Братунь в стінах Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека (клуб «Вивчаємо видатні постаті України), книгозбірня отримала в дарунок від гості такі дуже гарні книги:
Ростислав Братунь. Глибини часу не міліють. Вибране / упоряд. Н. Колесніченко-Братунь. – Львів : Світ, 2012. – 280 с.

Колесніченко-Братунь. Н. Р. Ужвій. У піжмурки з долею / Наталія Колесніченко Братунь; худож.-оформлювач М. Мендор. – Харків: Фоліо, 2020. – 124 с.: іл. – (Мистецькі біографії).

08 березня 2024 року виповниться 29 років з часу, коли перестало битися серце українського поета, громадського та державного діяча Ростислава Андрійовича Братуня (1927-1995). Він спочиває серед віковічних дубів і кленів львівського Личаківського цвинтаря. Бронзовий Пегас на могилі (робота видатного скульптора Еммануїла Миська, близького друга покійного), за словами Наталії Колесніченко-Братунь (доньки Ростислава Братуня), «застиг на гранітній колоні у вічному пориві».

Книга «Глибини часу не міліють» – посмертне видання вибраних творів Ростислава Братуня, яке отримало назву з його поетичних рядків. Це пам’ять про поета, духовна спадщина.

В книзі міститься «Слово про Батька», яке написала донька Ростислава Братуня Наталія Колесніченко-Братунь. Вона закцентувала увагу на любові Ростислава Братуня до людей: «Батько не вмів та й не хотів тримати дистанцію. Навіть у статусі депутата залишався таким, як і раніше, простим у спілкуванні з людьми». «… він був насамперед поетом, який… творив,… жив у своєму власному поетичному світі ілюзій». Наталія Колесніченко-Братунь навела слова Ігоря Калинця про Ростислава Братуня: «Він плекав у собі незалежну Людину, а був живим чоловіком, зі слабкостями свого нелегкого часу, а не крикливим героєм… Громада позбувалася страху разом з такими, як він…».

Наталія Колесніченко-Братунь запрошує читачів книги «Глибини часу не міліють» «зануритися у поетичний світ вічно юної, неспокійної душі поета Ростислава Братуня», ознайомитися з його щоденником, що відтворює далекі роки боротьби за незалежність.

В книзі, серед великої кількості поезій, можна знайти «Батьківський заповіт» Ростислава Братуня, написаний ще в 1962 році, де є такі слова:

«… Ти можеш навчитись чужого звичаю,
І мову чужу, наче пісню, завчить.
Але і в раю не знайти тобі раю,
Якщо ти не будеш Вітчизною жить!
Якщо ти забудеш стежину до хати,
Яку дитинчам навпростець протоптав,
І матір, і рід свій, і слово крилате,
То, значить, чужинцем бездушним ти став.
Ти дітям і правнукам мусиш віддати
Живуче коріння – свій батьківський рід, –
Тоді їх ніяким вітрам не зламати,
Ніякій негоді о скрутній порі».

Книга Наталії Колесніченко-Братунь «Ужвій. У піжмурки з долею» – це спроба авторки, пов’язаної з визначною актрисою, музою митців Наталією Ужвій родинними зв’язками, розгадати код родової мап’яті, розгледіти за символами, знаками, невипадковими випадковостями, приховане за лаштунками долі героїні.
«Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека» висловлює подяку Наталії Колесніченко-Братунь за чудовий книжковий дарунок.Кним

Автор статті: Наталя Звольська.