Вчора Вашому автору довелося побувати на досить цікавій культурній події – святі першокурсника на факультеті менеджменту Львівської комерційної академії. Свято називалося “Твоя професія – менеджер”.

На цей вечір – так його по сучасному називають – мене запросив мій давній колега, який брав безпосередню участь у святі. Я звичайно не міг йому відмовити і попри велику зайнятість таки відвідав цю культурну подію. Що побачив я цікавого та багато іншого читайте далі.

Студентські роки – незабутні. Як згадаю їх, то хочеться ще повернутися у минуле і на декілька тижнів знову стати студентом, правда сесії здавати не хочеться. 🙂

Ностальгія ностальгією, перейдемо безпосередньо до вечора.

Розпочався він як у нас прийнято із невеличким запізненням, такий вже у нас менталітет. Нічого із цим не поробиш. Автор сів у народ і тільки слухав, як реагують студенти на цього чи іншого викладача чи на цей чи інший виступ, а це цікаво, повірте. 🙂

Розпочалося все із виходу ведучого, котрий мав краватку, що відомі люди із своїми ховаються 🙂 (див. фото). Він промовив вступне слово і представив викладачів. Їх, до речі, зустрічали бурхливими оплесками. Правда згодом глядачі про кожного щось казали, цитую: Та він як хресний батько, нормальна тьотка, а то та, що на всіх кричить і так далі.

Найбільше хлопці аплодували викладачці з іменем Марія Романівна, навіть підсвистували. 🙂

Згодом було ще таке: відверті фото викладачів (закинув би їх хто у соціальні мережі, мали би люди що обговорювати до кінця року), пара проведена викладачем по імені Тетяна Олександрівна, Х-фактор, вікторини серед першокурсників, слова подяки та найбільше що мені запам’яталося у програмі, так це конкурс краси і виступ вже відомо нам ведучого.

Суть конкурсу полягала у наступному: потрібно було визначити найкрасивішого хлопця чи дівчину, вони по черзі виходили на сцену.

Переміг за оплесками викладачів і глядачів присутніх у аудиторії дует незвичайних хлопців (вдягнуті вони були кумедно), але Вашому автору сподобалася дівчинка під номером один. Шкода що за неї кричали тільки я і ще кілька хлопців, насправді вона симпатична і заслуговувала перемоги.

Тепер до виступу юнака, який у цей вечір лише зривав аплодисменти. Юнак вибіг на сцену, щось по сільському сказав і давай співати відому пісню – Есмеральда.

Публіка шаленіла і було від чого, потім, ще напевно змучений, хлопака мусив на біс пісню співати, люди хотіли видовища, вони його і отримали. Я це колись казав і скажу зараз: Які таланти пропадають. 🙁

Варто зазначити, що свято знімали на камеру. Це робила якась брава пані, по слухам це доцент кафедри. 😎

Загалом свято вдалося, одне тільки що не сподобалося, так це те, що людей на ньому було не так багато як хотілося. Це пов’язано мабуть із часом початку вечора, а розпочинався він о 15 годині 30 хвилин. До слова пари у студентів завершуються переважно о пів на другу. Де ще ходити дві години?

Хто хотів прийти, той і прийшов, незважаючи на всі нюанси. Але, на майбутнє сподіваюся організатори врахують цей недолік.

P.S. Висловлюю подяку моєму хорошому другові за запрошення на цей цікавий культруний захід. Побільше би таких і якихось цікавих конкурсів. 🙂

Автор статті: Vorobus.