Останній робочий день тижня наступив, попереду тривалі вихідні, а це означає, що вже завтра не треба буде вставати рано, думати як йти на роботу, снідати, голитися і так далі.
Хоча, ці ж фахівці кажуть, що в людей по цьому питанню дуже хибна думка. Нижче розповім що я маю на увазі.
Бачили може відео де бабуся святкує 100-й ювілей, вона така там ще задуває свічки і їй з рота вилітає вставна щелепа.
Сміх, сміхом, але людина таки дожила до цього віку і ще навіть на своєму дні народженні вона цілком при розумі.
От і задумайтеся над тим, а як зробити так, щоб дожити до подібного віку.
Читати далі...
28.06.2015 р. 
Ну, і завершальною публікацією цього вихідного дня буде пост про нічні маршрутки у Львові. А все тому, що вчора в рубрику «Запитай у Воробуса» прийшов лист від людини, яка назвала себе – Святослав.
Далі цитую: «Доброго дня, Воробус, щодня читаю ваш ресурс і в мене питання чому ви нічого не написали про нічні маршрутки, які вже з 1 липня будуть їздити у Львові».
Що ж, прохання читачів автор блогу старається виконувати, тому, звісно, що спробую нижче написати свою точку зору на це нововведення.
Читати далі...
Пише і не показує Воробус.
Вихідні тривають, погода потрохи покращується. Щоправда поїхати засмагати та плавати поки що не можна. Температура повітря ще зараз трохи не та.
Покращення погодних умов синоптики обіцяють вже з наступного тижня, коли опади припиняться.
Тому, поки всі в її очікуванні поговоримо про місця де у майбутньому можна буде поплавати.
Ще у далекому 2012 році Ігор Воробус поставив собі за мету відвідати озера, які знаходяться на хребті Аршиця (Горгани).
Тоді ми були зібрали велику компанію на день Незалежності, найняли буси, зібрали речі та й погнали в Осмолоду.
Саме з цього села мав розпочатися пошук озер, які один знаний пан на ім’я Віктор назвав – озерами Аршиці.
Вихідні наступили, а це означає, що настав час відпочинку. Тим більше, що погода цьому сприяє. Сезон дощів минає і вже незабаром настане справжнє літо з високими температурами та яскравим сонечком.
В багатьох ще й відпустка почалася.
Блог Воробуса вирішив з’ясувати, а де ж цього року будуть відпочивати українці та врахувати всі «за» і «проти» подібного роду відпочинку.
Продовжуємо… Знаєте як буває між собою спілкуються хлопці: «Ух, і дівчина пішла, на таких каблуках, що аж слина потекла з рота». :D
Що лише не придумують у світі для того, щоб залучити велику кількість людей на різного роду заходи.
То люди не голилися місяцями, то обливалися водою, тепер же забава буде ще крутішою.
Думаю не треба зайвий раз говорити про те, що новітні технології зараз відіграють важливу роль у нашому з вами житті.
Потрохи, але люд таки починає забувати за таке поняття як телевізор, телеграми, листи і так далі. Все це заміняє Інтернет.
Вдумайтеся на секунду в цифри. Переслати електронний лист в ту ж Америку можна за кілька секунд, а от написаний за тиждень, а то й більше.
Тому, як такої конкуренції звичайна пошта у порівнянні з електронною не витримує.
Останнім часом у Воробуса навалилося стільки справ, що нічого не встигаю. Приходиться ночами все робити.
Ну, в принципі до такого графіку мені не перший раз звикати. Пам’ятаю колись їздив влітку часто відпочивати, то і блог наперед старався оновлювати, і речі складав, і карти купляв розглядав.
Одним словом, вважаю, що краще бути постійно зайнятим, чим думати за життя, нарікати що воно погане чи просто підхоплювати поганий настрій.
І от вкотре цієї ночі я довго сидів, багато друкував і щоб хоч якось відпочити від роботи час від часу заходив в соціальні мережі.
Думаю вже нема такої людини у Львові щоб не чула про велике ДТП, що трапилося вчора зранку у нашому місті.
Якщо ж, все-таки, хтось не знає що сталося скажу, що 24 червня близько пів на дев’яту ранку вантажівка "МАН" врізалася у трамвай, який курсував за маршрутом №6.
Як наслідок, трамвай зійшов з рейок, двоє людей постраждало (водій трамвая та одна із пасажирок) і зараз в мережі під назвою – інтернет і не лише багато йде обговорень про те, а хто ж винен у цьому ДТП.
Війна на Сході нашої країни триває і ще досі невідомо коли вона завершиться і чи взагалі колись на Донбасі буде так, як було там колись.
А ще в часи футбольного чемпіонату Євро-2012 туди їздив не один мій приятель, гуляв містом і так далі.
Що ми маємо зараз? От уявіть собі зараз на хвилинку, що ви сідаєте в потяг чи автобус і з львівською пропискою їдете в зону АТО. Від людей там можна очікувати чого лише хочеш.