Сподобалися мені нещодавно слова одного мого хорошого приятеля, який на запитання, а чому ж він не ходить на футбольні поєдинки місцевих Карпат, відповів, що поки вони не переїдуть грати на стадіон «Арена Львів» його ноги на матчах не буде.
Мотивував своє рішення приятель тим, що треба грати на сучасному стадіоні, а не ходити на напіврозвалений стадіон «Україна».
У чомусь я його можу зрозуміти, адже коли ходиш на новий стадіон, то отримуєш задоволення від атмосфери яка там панує. Неважливо чи це футбольний поєдинок, чи концерт.
До теми концерту. 11 червня на Львів знову очікує грандіозна подія – концерт дуже популярного гурту в Україні й за її межами під назвою «Океан Ельзи».
Що це буде за концерт, чому він буде присвячений, скільки будуть коштувати квитки та коли розпочнеться продаж про це та не лише читайте далі.
Читати далі...
5.03.2016 р. 
Думаю не один чоловік вчора на роботі вітав своїх співробітниць з святом, яке поступово наближається і має воно назву – Міжнародний жіночий день.
Досить багато зараз ходить розмов про те, що з часом треба забути за це свято, тобто перестати його святкувати. Мотивують своє рішення ці люди тим, що воно «папахує» радянськими часами.
Можливо десь воно так і є, але Воробус на даний час утримається від подальших коментарів. Поки воно є, то жінок треба вітати.
Хоча, я дотримуюся такої точки зору, що наших жінок треба любити кожного дня, дарувати їм тепло, подарунки, адже без них було би ой як скучно жити.
Читати далі...
Черговий день, а це нарешті п’ятниця наступили, тому настав час порадувати наших читачів черговими публікаціями.
І перше про що ми будемо говорити, так це про вшанування пам’яті видатної людини України – Володимира Івасюка.
Думаю є мало людей, які не знають цього геніального поета та композитора. Його пісні (загалом 107): «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Водограй», «Два перстені» та багато інших лунають роками з вуст людей і їх хочеться слухати знову й знову.
Пісенний конкурс під назвою «Євробачення» вже давно не користується попитом серед глядачів.
Чому так? Ну, моя думка така, що треба змінювати його формат, якось по-іншому підходити до визначення переможців та й не робити так, щоб одні й ті ж співаки виступали на подібному конкурсі двічі, а то й тричі.
Конкурс «Євробачення» має бути таким, щоб там відкривалися світу нові таланти, а не заїжджені старі співаки.
Цього року в шведському місті Стокгольм буде проходити 61-й за ліком конкурс. Україна на ньому таки буде представлена у порівнянні з минулим роком, де через війну ми змагання пропустили.
Нарешті Воробус добрався до комп’ютера в цей перший робочий день тижня й вже зараз спробує порадувати наших читачів черговими публікаціями.
А говорити ми сьогодні буде про вчорашнє святкування китайського Нового року у Львові, а також чвертьфінальний поєдинок збірної України з футзалу проти сербів на чемпіонаті Європи.
Про гру «5 на5» трохи згодом, бо лише зараз буде розпочинатися ця гра, а поки що про святкування незвичного для нашого міста нового року.
Продовжуємо…
Насиченим на різноманітні події видалися ці вихідні для Ігоря Воробуса. Я й у футзал грав, і в такому парку нашого міста як Погулянка гуляв, й на Високий замок злазив і навіть брав участь у святкуванні китайського Нового року у Львові.
Про більшість із цих подій розповім вже завтра, коли буде день, більше сил й фотографій, а поки що таки оперативно розповім про святкування китайського Нового року.
Так от, те, що буде святкування китайського Нового року у Львові знав давно. Єдиною проблемою було встигнути на 18 годину в центр міста щоб разом з іншими людьми відсвяткувати це свято.
Вчорашній день був особливим. Все тому, що саме 2 лютого Україна відзначала річницю дня пам’яті за Андрієм Кузьменком (Скрябіним), який саме рік тому трагічно загинув в автокатастрофі на Дніпропетровщині.
Воробус не міг пропустити таку подію і ввечері після роботи пішов з друзями в центр нашого міста, адже саме там мав завершитися автопробіг організований в честь пам’яті Андрія, а також мали відбуватися поминальні заходи біля пам’ятнику Тарасові Шевченку.
Продовжуємо…
Ну, а тепер будемо говорити на мою улюблену тему останніх місяців – графіті.
Якось на днях їхав Воробус на автомобілі біля Стрийського ринку й на стіні побачив досить цікаву композицію, яка просто змусила мене зупинити авто, попросити водія почекати кілька хвилин щоб я міг зробити фото для блогу й згодом розповісти про цю цікавинку нашій спільноті.
Що такого цікавого побачив автор блогу, хто є автором цього творіння і як можна відноситися до подібного читайте далі у черговій публікації на блозі.
Сьогодні надворі 20 січня, середа, робочий тиждень триває, люду ліньки щось робити й так далі.
А ще цього дня всі очікували з нетерпінням, адже саме сьогодні завершується цикл «українського рамадану», який розпочався 1 грудня й тривав близько півтори місяці.
Хто не знає що це таке пояснюю.
Українці – веселий народ. В чому нам не відмовиш, так це у святкуванні. Як тільки лише починається грудень місяць, то люд починає святкувати.
Завершується все це діло аж в двадцятих числах січня, коли на свято Івана кажуть, що Предтеча взяв свята на плечі та й пішов геть.
До чого я веду? Після святкування одного року прийшов ще один, на цей раз Старий Новий.