Древній, таємничий, романтичний, огорнутий легендами та міфами – всі ці слова сміливо можна віднести до Львова. Його вулиці, подвір’я, парки, сквери та провулки огорнуті якоюсь таємничістю та шармом, які неможливо описати словами. Цей подих старовинного, та в той же час вічно молодого міста можна тільки відчути.
Прибувши до Львова, Ви будете мати можливість відчути його сентиментальний та інтимний настрій, який викликає у кожної людини море почуттів, і залишає у пам’яті море незабутніх спогадів, ви будете мати можливість познайомитись з легендами та його історією.
Пропонуємо Вашій увазі романтичні місця у Львові, які варто відвідати у першу чергу:
Читати далі...
20.09.2015 р. 
Пише і не показує Воробус.
Вихідні тривають, а це означає, що настав час порадувати наших читачів новими публікаціями.
Спробую спортивні теми якось розвіяти культурними.
І перше про що ми будемо говорити, так це про культурну подію, яка має відбуватися сьогодні, 20 вересня у нашому місті.
Читати далі...
Думаю наші читачі хоч раз в житті колись їздили в таке селище міського типу біля Львова як Брюховичі. Відомі вони тим, що там знаходиться велика кількість санаторіїв, озер, академія при президентові України, а також багато котеджів.
І справді, як заїдеш туди, то думаєш а чи бува тут не королі живуть? Настільки такі красиві там особняки.
Брюховичі Брюховичами, але в них ще й треба заїхати. А зробити це можна, як відомо, з площі Теодора з якої відправляється по декілька разів на день маршрутки.
Так плакали люди, що нема тепла, падають лише одні дощі, холодно…. що аж доплакалися. Тепер кожного дня ми лише й думаємо про те, щоб хоч 10-ть хвилин попадав дощик якого у місті Лева не було вже, мабуть, зо три тижня.
Температура повітря трохи спала, вже не так спекотно. Тим не менше, дощу треба і то негайно. Нижче ви зрозумієте чому.
Продовжуємо…
Ну, а завершальною публікацією сьогоднішнього дня буде пост про облаштування площі Святого Юрія.
Як не крути, але саме вона у майбутньому має стати головною у місті Львові.
З часу відкриття пам’ятника Шептицькому (відбулося воно 29 липня 2015 року) минуло вже трохи часу.
Робочий тиждень триває, а це означає, що як не як, а працює Воробус і вже зараз порадує громадськість новими публікаціями на блозі.
Розпочнемо із рубрики «Запитай у Воробуса», адже сьогодні зранку саме туди прийшло чергове запитання від читачки блогу, яку ви напевно знаєте, Ольги Врублевської.
29 липня 2015 року у Львові відбулася неординарна подія. Справа у тому, що нарешті було відкрито пам’ятник видатному митрополиту України та світу – Андрею Шептицькому.
Хто цікавився спорудженням пам’ятника, той знає, що воно було багатостраждальним.
То достатньої кількості грошей не було, то місцеві мешканці почали протестувати проти встановлення фігури святому саме на площі Юра.
Одним словом, як завжди, це часто трапляється в Україні – без проблем ніколи нічого не обходиться.
Кілька днів тому в місті знову ж таки виник транспортний колапс. Відчув його на собі й ваш автор коли з самого ранку їхав на роботу.
Спілкувався з іншими людьми і думав чого ж це так важко було в день вівторка проїхати через центр нашого міста. Зокрема, на вулиці Личаківській були такі корки, що люди від безвиходу брали і виходили з салонів транспортних засобів та йшли пішки.
Аж потім вже хтось сказав, що причиною заторів є початок ремонтних робіт на проспекті Свободи. О на маєш, мер міста – Андрій Садовий знову розійшовся.
Ну, а завершальною темою сьогоднішнього дня буде розповідь про те, як у місті Львові почали облаштовувати підземні переходи.
Так, так, таки почали. Хоча, це вже напрошувалося роками.
Буває йдеш через «підземку», а там як не хтось напісяв, то наригав, то хтось лежить, все брудно тощо.
Ще тоді казав, невже не можна взяти і облаштувати підземні переходи? І людям приємнше буде тут ходити, і малий бізнес буде розвиватися.
Таки продовжуємо…
Як і обіцяв зранку, ваш покірний таки знайшов вільне вікно, щоб сходити посеред робочого дня на грандіозну подію, яка відбулася сьогодні у місті Львові, а точніше відкриття пам’ятника митрополита Андрею Шептицькому.
Цього дня очікували з великим нетерпінням, тому трохи кепсько було на душі, коли побачив, що на вулиці падає дощ.