Чергове запитання прийшло до нас в рубрику "Запитай у Воробуса".
На цей раз до нас написала людина, яка назвала себе Роман.
Читати далі...
Що робити з невдалим коханням
Чергове запитання прийшло до нас в рубрику "Запитай у Воробуса".
На цей раз до нас написала людина, яка назвала себе Роман.
Читати далі...

30.05.2014 р.
Нещодавно прочитав в інтернеті, що громадська організація « Тут і тепер» запропонувала свій проект «Алея Героїв», в рамках якого у Львові на вул. Стрийській посадять 111 дерев на честь кожного із загиблих під час революційних подій на Майдані та на Сході України.
Блог Воробуса вирішив зв'язатися із одним з ініціаторів проекту паном Ігорем щоб дізнатися більше про проект - «Алея Героїв».
Добрий вечір! З Вами знову Омелько Косопизд.
Давненько я не потрапляв на сторінки блогу Воробуса. Чому так? Все просто, я потрапив у творчий застій після статті на тему - Френдзони.
Буквально кілька днів тому назад Воробус опублікував статтю на тему впевненості людей.
Мова тоді йшла про хлопчину, який дуже сором’язливий, ні з ким не розмовляє і так далі.
Знав би тоді автор блогу, що через два дня у мене почнуться чимось схожі психологічні проблеми. Чого Воробус так боявся знову ж таки сталося.
Довгого вступу робити не буду, а скажу просто – у мене вкотре почалася депресія.
Є в мене один колега, ім’я називати з етично-моральних норм не буду, який дуже сором’язливий. Він коли десь з нами не їде в подорожі вічно мовчить.
Ми деколи буваємо жартуємо на кшталт, а ти що хіба був з нами, тебе ніхто не бачив. Такий собі сірий кардинал.
Скільки разів Воробус не пробував його розвеселити, мені цього не вдалося. Методи також різні застосовував, але все марно.
Майже через чотири місяці відбулася чергова зустріч львівських блогерів у форматі 2+1.
Хто уважно слідкує за новинами на блозі Воробуса, той знає, що в цій зустрічі беруть участь такі люди як: автор блогу – Ігор Воробус, вічно лисий PVS та Ольга Врублевська.
Про дівчину не можу нічого сказати, бо щось сьогодні вона була дуже задумана. :D
Отже, після минулого візиту до Володьки, настала черга завітати й у гніздечко до Воробуса.
Пам’ятаю на цю тему хотів написати вже давно, але ніяк не міг зібратися із думками. І ось таки сьогодні думки прилізли в голову.
А допоміг в написанні якби ви подумали хто? Не повірите – івано-франківський Zars. І така чудасія трапляється.
Діло було так. Приїхав Воробус в Івано-Франківськ, зробив свої справи та й пішов гуляти містом.
Дощ падав ще той, але раптом біля готелю «Надія» ваш покірний автор побачив читача нашого блогу – пана Зарса.
Добрий деньок, це знову Омелько Косопизд на сторінках блогу про Львів.
Признаюся чесно, давненько я не з’являвся на блозі зі своїми публікаціями. В чому причина? Все просто – тому, що перебував в активному пошуку якої-небудь симпатичної молодиці.
Пора би вже мені її знайти, а то всі ходять по парах, а я і надалі сам-одинака.
Пробув знайомитися, але все одна і та ж проблема. З ким би не познайомився постійно потрапляю до так званої - "Френдзони".
Що це за такий термін, як не потрапити в неї та багато іншого читайте далі.
Любить Воробус пописати статті на провокативні теми. Ну, такий вже я народився. Хоча, ці теми в чомусь таки правдиві.
От буквально вчора стою на Сихові біля Шувару, купляю хліб і поруч зі мною стоїть жінка з дитиною.
Так вона красиво балакає по телефону, вся така з себе, навіть не подумаєш що вона вже заміжня. А раптом прибігає малий і каже, цитую: «Мамо, мамо, а тато казав що не можна битися».
Пише і не показує Воробус. Не думайте, що автор блогу десь пропав, він є, просто зачаївся. Як каже мій хороший товариш, цитую: «Воробус сидить та спостерігає».
Не знаю як там хто, що там думають про автора блогу, а для мене ці дні були дуже емоційними. Довго думав чи треба цієї новиною поділитися із своїми читачами.
Думав, гадав, але таки поділюся. Все-таки, наші читачі для нас дорогі і вони мають бути в курсі всіх подій, які відбуваються в житті автора блогу.