4.09.2015 р. 
У завершальний, 4-й день нашого походу на гору Сивулю ми нікуди не поспішали і вже так швидко ніхто не прокидався.
Після напруженого другого та третього днів ми собі нормально посиділи вночі (пиячили, співали, ловили рися), а у день вівторка добряче поспали.
Ну, хіба що запам’яталося те, що наш водій, він же «батя» прокидався вночі щоб глянути як там автомобіль і чи акумулятор знову не сів.
Читати далі...
Похід на гору Сивулю (22-25.08.2015). День четвертий
У завершальний, 4-й день нашого походу на гору Сивулю ми нікуди не поспішали і вже так швидко ніхто не прокидався.
Після напруженого другого та третього днів ми собі нормально посиділи вночі (пиячили, співали, ловили рися), а у день вівторка добряче поспали.
Ну, хіба що запам’яталося те, що наш водій, він же «батя» прокидався вночі щоб глянути як там автомобіль і чи акумулятор знову не сів.
Читати далі...
Продовжуємо….
Отже, як і обіцяв Воробус, у цій публікації розповім про те, як саме зігрітися в Карпатах.
А то походи, відпочинок, свіжа їжа, гарна компанія – це добре, але в горах буває і холодно, особливо вночі.
Тоді приходиться думати як же зігрітися.
Третій день нашого походу на гору Сивулю розпочався з того, що прокинулися вже не так рано як минулого дня. А все тому, що нова технологія спання у наметах спрацювала на всі сто.
Так холодно вже не було і, відповідно, грітися біля вогню не було необхідності. Благо ще з вечора ми все поприбирали.
Тому, що треба було зробити цього ранку, так це поснідати, зібратися і з холодною головою прямувати до нашої основної мети походу – гори Сивулі.
З року в рік напередодні осені люди по цілому світі активізовуються й придумують нові акції, в народі більш відомі як – челенджі.
У своєму не короткому житті Воробус приймав участь в подібних акціях двічі: перша з них називалася «No shave november»(суть полягала в тому щоб не голитися цілий місяць), а друга – «ice bucket challenge»(люди обливалися холодною водою й згодом перераховували гроші на рахунок армії).
День другий розпочався для Воробуса дуже рано.
Близько 6 години ранку я вже був на ногах, тому що спати щось не хотілося та і вночі було холоднувато.
Все-таки, у майбутньому треба задуматися над тим, щоб придбати собі більш тепліший спальник.
Вилажу такий з намету, починаю розпалювати вогнище і бачу що за декілька хвилин складає мені компанію мій колега. Виявляється він так збирав свої манадки, що банально забув взяти з собою спальник. А вночі то холодно.
Нарешті Воробус позбирав всі фотографії, завантажив відео і може розпочинати великий цикл публікацій про нещодавній похід з колегами в гори.
За якихось три дні нам вдалося підкорити не одну вершину. Але, про все по-порядку.
Продовжуємо милуватися чудовими краєвидами центральних Горган.
Опісля того як Воробус і компанія побували на горі Ігровець по чудовому траверсі ми попрямували далі – до основної мети нашої подорожі – вершин Велика та Мала Сивуля, які знаходяться у 40-а хвилинах одна від одної.
Висота Великої «Сивульки» - 1836 метри над рівнем моря, а Малої – 1815 метри.
Після того, як Ігор Воробус та компанія підкорили вершину Висока, на досягнутому ми не зупинилися і попрямували далі на гору Ігровець та Велику й Малу Сивулі.
Дорога і надалі була кам’янистою, проте ми вже більше йшли по хребту.
Ніколи би не міг подумати, що в центральних Горганах існують маловідомі вершини на які так важко вибиратися. Мова іде про гору Високу, яка розташована в 10 кілометрах від села – Стара Гута.
Ще вчора, завдяки першій частині фотогалереї, ми почали милуватися чудовими краєвидами, які вимальовуються перед туристами, які або лише йдуть по дорозі на вершину або ж вже на неї піднялися.
Є у Воробуса традиція з року в рік їздити на свято народження нашої неньки України у цікаві подорожі.
Так складалися обставини, що цього року звичай міг перерватися, але цього не сталося і автор блогу вкотре поїхав в улюблені Карпати.
На цей раз з компанією за три дні ми зуміли подолати аж чотири вершини: Високу, Ігровець, Велику та Малу Сивулю.
Вражень багато, тому у найближчі дні не дивуйтеся що Воробус буде розповідати багато про цю подорож.